ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО В ТЕБЕ РОЗЛАД ОСОБИСТОСТІ: ЖИТИ НЕ МОЖНА ЛІКУВАТИСЯ

Знаки припинення розставите самостійно, після ознайомлення з цим посібником по розладам особистості від наших експертів.

«У дитинстві я видумав собі вигаданого друга, але оскільки мій психіатр каже, що він мені більше не потрібен, то він просто сидить у кутку і читає».

Мультфільм Мері і Макс (Mary and Max)

Щоб одразу наголосити на серйозності проблеми розладів особистості, зайдемо з козирів і відповідально заявимо: розлади особистості, про які ми детально поговоримо у цьому матеріалі, спостерігаються приблизно у 9% населення світу, або у кожної 15-ї людини на планеті. І майже у 50% госпіталізованих пацієнтів всього психіатричного профілю… правильно, розлад особистості. Проте, мало хто з них усвідомлює свій стан як патологію, яка потребує медичного втручання. І це є проблемою. Великою проблемою.

Психологи та психотерапевти починають предметну розмову про розлад особистості лише тоді, коли впевнюються, що особливості цього стану є настільки вираженими, жорсткими і дезадаптивними, що заважають життю людини, її роботі, впливають на міжособистісні відносини. Тому діагноз «розлад особистості» роблять лише кваліфіковані фахівці, які представлені у тому числі на нашому порталі.

Та все по черзі. Минаючі складні психотерапевтичні інтерпретації і лікарську термінологію, а також спрощуючи до розуміння пересічного громадянина, розлад особистості - це стійкі патерни мислення, відчуттів, реакцій та поведінки, які призводять до значних страждань або порушень адекватного функціювання. Такі патерни виникають внаслідок взаємодії генетичних та середовищних факторів і можуть послаблюватися, або посилюватися з віком чи під впливом інших факторів. Діагноз розлад особистості встановлюється на підставі клінічних ознак, а лікування розладу особистості включає перш за все психосоціальні терапії та, у окремих випадках, прийом відповідних медикаментів.

Саме тому самостійне лікування розладу особистості, як і самодіагностика розладу особистості, не зможуть принести належного терапевтичного ефекту, на відміну, якщо цим займуться психотерапевти.

У осіб з розладом особистості, які звертаються до нас за допомогою, саме стресовий стан, викликаний наслідками соціально-дезадаптивної власної поведінки, є основною причиною їх занепокоєння і пошуку вирішення цієї проблеми. А зовсім не якийсь дискомфорт або стурбованість щодо їхніх думок, почуттів, реакцій. Таким чином, завдання фахівця полягає в тому, щоб дати пацієнту розуміння того, що саме конкретні риси особистості є коренем його проблем, у тому числі фізіологічних. І таке от зменшення соціальної адаптивності особи дійсно завдає значних незручностей і небезпек як самим особам з розладом особистості, так і оточуючим їх людям.

І по день сьогоднішній не встановлено жодного зв'язку розладів особистості зі статтю, соціальним становищем і расовою приналежністю.

Офіційна медицина виділяє 10 різних типів розладів особистості, а психологи знають також про суміжні типи психорозладів, і кожен з таких характеризується унікальними труднощами у саморозумінні та реакціями на інших людей, на стресові ситуації, на середовище.

Найпростіший спосіб зрозуміти, чи є розлад особистості – простежити за власними (або близької людини) рисами характеру та за тим, якими рисами характеру ви (близька людина) наділяєте оточуючих. Майже всі різновиди розладу особистості передбачають, що людина наділяє інших людей рисами і якостями, які не відповідають реальності, або коли особа з розладом особистості систематично виявляє поведінку, яка призводить до негативних наслідків для самого себе і для оточуючих.

Психотерапія при розладах особистості може допомогти людям усвідомити свою роль у створенні особистих та міжособистісних проблем і допомогти їм змінити свою поведінку, яка викликає ці труднощі.

Лікарські препарати при розладах особистості не спрямовані на пряме лікування хвороби, але можуть допомогти пом'якшити деякі неприємні симптоми.

Риси характеру особистості представляють собою шаблони мислення, сприйняття, реакції та взаємин, які залишаються відносно стабільними протягом тривалого часу. Та деякі люди можуть мати непостійний настрій, а інші можуть бути майже завжди комунікабельними та дружелюбними. Розлади особистості діагностуються як психічні розлади, коли риси характеру стають настільки яскраво вираженими, та не піддаються адаптації, що у людини виникають проблеми з навколишнім середовищем. Такі моделі мислення/поведінки, які психотерапевти називають неадаптивними, можуть викликати значний дистрес як у самих людей з розладами особистості, так і у їхнього оточення.

Нерідко люди можуть помилково вважати, що в них самих або у когось з їх оточення є розлад особистості, коли вони виявляють певні риси особистості в певні моменти. Проте, ще раз: діагностика розладу особистості можлива лише за умови наявності стійких ознак, які відповідають конкретним психіатричним критеріям.

Розлад особистості зустрічається приблизно у 9% населення, переважно в рівній мірі у чоловіків і жінок, хоча деякі типи розладів можуть бути більш поширеними у одної статі. Наприклад, антисоціальний розлад особистості частіше зустрічається у чоловіків.

У більшості людей з розладом особистості це не призводить до серйозних проблем і з часом симптоми можуть ослабувати або навіть повністю зникати. Проте деякі люди можуть стикатися з серйозними соціальними та психологічними проблемами, які тривають протягом всього життя.

ПРО ТИПИ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ: ПСИХОЛОГІЧНО, ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНО, МЕДИЧНО

Існує 10 основних типів розладів особистості, і про кожний такий тип слід говорити як про окремий психічний розлад – розгорнуто і професійно. І більшість пацієнтів, які відповідають критеріям одного типу, також відповідають критеріям іншого або кількох інших типів. Тому для зручності дані типи розладів особистості згруповані в три категорії: A, B та C. Кожна з них має свої особливості, але в кожній категорії є загальні риси, які їх об'єднують.

Перша категорія, кластер A, описує людей, які можуть здаватися дивними або ексцентричними. Сюди входять наступні розлади:

1. Параноїдальний розлад особистості: людина недовірлива, завжди підозрює інших, інтерпретуючі це як ворожнечі або шкідницькі мотиви.
2. Шизоїдний розлад особистості: людина не проявляє інтересу до оточуючих її людей, відчуження та повне небажання брати участь у соціальних взаєминах є її домінуючою рисою, емоційність людини знижається до мінімумів.
3. Шизотипний розлад особистості: такі люди часто мають дивні ідеї та поведінку, а їх ексцентричний, спотворений образ мислення призводить до нездатності таких людей до тісних відносин.

Друга категорія, кластер B, описує людей, чия поведінка зазвичай драматична або емоційно нестабільна. Сюди входять наступні розлади:

1. Антисоціальний розлад особистості: характеризується безвідповідальністю перед суспільством, постійною брехнею та маніпулюванням для досягнення власних цілей. Такі люди не відчувають вини ні за що і нехтують правами інших.
2. Межовий розлад особистості: люди з цим розладом відчувають внутрішню порожнечу, бояться бути залишеними, часто мають нестабільні відносини та проблеми з контролем своїх емоцій. Гіперчуттєвість і низька самооцінка таких людей заважають їм мати адекватну соціалізацію у суспільстві.
3. Істеричний розлад особистості: такі люди часто проявляють драматичну поведінку та прагнуть привернути увагу оточуючих через крайнощі. Їх надмірна емоційність може носити як провокаційний, так і спокусницький характер.
4. Нарцисичний розлад особистості: це коли у людини самооцінка завищена, але відсутня будь-яка емпатія. Люди з цим досить поширеним типом розладу особистості перебувають у постійній потребі в захопленні, через що постійно завищують свої досягнення та занижують або не визнають жодних досягнень будь кого іншого.

Третя категорія, кластер C, описує людей, які здаються тривожними або боязливими. Сюди входять наступні розлади:

1. Ухильний розлад особистості: характеризується уникненням міжособистісних контактів через страх бути відкинутим. Ризик, відмова, сумніви, критика, приниження – всього цього людина з даним типом розладу особистості буде уникати, або неадекватно реагувати.
2. Залежний розлад особистості: такі люди часто проявляють підкорення та прямо заявляють про свою залежність від інших. Використовують покірність і приставучість, щоб нав’язати себе іншим.
3. Обсесивно-компульсивний розлад особистості: це коли людина страждає від перфекціонізму, стереотипної поведінки та впертості. Надмірний контроль над всіма процесами навколо та підвищена стурбованість по всім питанням, перешкоджають виконанню задач і нерідко шкодять оточуючим.

Кожен з цих типів розладу особистості має свою окрему симптоматику, про яку варто говорити окремими матеріалами, але головними чинниками у більшості випадків є дві проблеми:

1. Проблеми з самоідентифікацією. Відсутність чіткого або стійкого образу себе є типовою рисою для людей з розладом особистості. Їх уявлення про власну особистість може змінюватися в залежності від контексту і спілкування з різними людьми. Наприклад, вони можуть сприймати себе по-різному у коротких проміжках часу, то як жорстоких, то як добрих. Також люди з розладами особистості можуть виявляти помітну неузгодженість у своїх цінностях і цілях. Наприклад, вони можуть виявляти глибоку релігійність у церковному оточенні, але бути неуважними і нешанобливими в інших обставинах. Самооцінка при розладі особистості також може бути вкрай нестійкою, варіюючи від надмірно високої до занадто низької.
2. Проблеми з соціалізацією/проблеми міжособистісного спілкування. Зазвичай проявляються у вигляді неможливості створення та підтримки близьких відносин, або як відчуття байдужості до інших (неможливість співпереживання). Такі люди з розладами особистості часто здаються суперечливими, дивними та неприємними для оточуючих, але не для медичних працівників, які прагнуть допомогти. Людям з розладами особистості часто не вистачає розуміння впливу своєї поведінки на міжособистісні відносини, і для цього наші психотерапевти проводять окремі терапевтичні заходи.

СИМПТОМИ РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Вони різноманітні і можуть включати:

• Відчуття тривоги, безпорадності, гніву або непотрібності щодо себе, оточуючих або суспільства в цілому; • Відчуття емоційної пустоти та уникнення спілкування з іншими;
• Труднощі в контролі негативних емоцій;
• Підвищену роздратованість;
• Конфліктні ситуації з іншими людьми, аж до загроз насильства або його фізичного прояву;
• Відчуженість від реальності, ілюзорність мислення;
• Труднощі в підтримці здорових стосунків з близькими, включаючи родинні.

Визначити конкретний тип розладу особистості може лише досвідчений психіатр після відповідного обстеження.

ЗМІШАНИЙ РОЗЛАД ОСОБИСТОСТІ

Така психопатологія вивчена менш докладно порівняно з іншими формами розладу особистості, що ускладнює як діагностику, так і лікування. Класифікація змішаного розладу особистості не має чітких критеріїв, і у пацієнтів можуть виявлятися різні форми порушень психіки, які не обов'язково є стійкими. Цей розлад також відомий як мозаїчна психопатія. Людям з цим типом розладу важко адаптуватися до суспільства через свою непередбачувану поведінку.

Часто нестабільність характеру стає основою для розвитку різних видів залежностей. Так, змішаний розлад особистості може поєднуватися з алкоголізмом, наркоманією або ігровою залежністю. Він може включати в себе симптоми як шизоїдного, так і параноїдального типів. Такі люди мають труднощі у встановленні соціальних зв'язків і можуть бути одержимі нав'язливими ідеями.

При переважанні параноїдальних ознак пацієнти страждають від підвищеної підозрілості, схильні до конфліктів, загроз і нерідко виражають свій гнів через письмові скарги. У спеціалістів викликає хвилювання, коли у одного пацієнта проявляються ознаки одразу декількох розладів, таких як шизоїдний, істеричний, антисоціальний і збудливий. Це може збільшити ризик розвитку шизофренії.

Мозаїчні форми психопатології можуть також бути викликані травмою головного мозку або ускладненнями після ряду захворювань. Такий змішаний розлад особистості вважається набутим. У разі загострення симптомів або наявності органічного компоненту, спеціаліст може призначити нейролептики, транквілізатори і вітаміни як специфічне лікування для конкретного загрозливого стану.

РОЗЛАД ОСОБИСТОСТІ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ: ГРУПА РИЗИКУ №1

Розлади особистості, як правило, стають більш очевидними у пізньому підлітковому або юнацькому віці, хоча іноді ознаки проявляються і раніше, у дитинстві. Однак, характерні ознаки розладу особистості і симптоми розладу особистості значно варіюють за тривалістю проявлення, а багато з них просто проходять з часом. Проте, це зовсім не відміняє прискіпливу увагу до поведінки підлітків, особливо до поведінки підлітків, яких прийнято називати «важкими підлітками».

Інфантильний розлад особистості найчастіше зустрічається саме у підлітків. Формуючись у так званому пубертраптному періоді, ця форма розладу перетікає і у доросле життя. Причому, з віком, цей діагноз схильний лише зміцнюватися, а остаточне підтвердження наявності даного захворювання зазвичай робиться після 16-17 років. У цей час організм піддається гормональним змінам, які впливають на загальний психоемоційний стан. В умовах стресу людина проявляє себе несформованою, погано контролює свою агресію, тривожність, страхи. Такі люди не допускаються до військової служби і часто відхиляються при прийомі на роботу в силові структури. Дозвіл на носіння зброї або отримання водійських прав людям з інфантильними формами розладу особистості також виділяється обмежено і індивідуально, враховуючи оцінку ознак і стану особистості, на які зверне увагу лікар-психотерапевт.

При даному типі психопатії спостерігаються виразні ознаки соціальної незрілості. Людина не може адекватно реагувати на стресові ситуації та впоратися з ними, а у складних обставинах вона втрачає контроль над своїми емоціями, аналогічно поведінці дітей.

ТРАНЗИТОРНИЙ (ЕПІЗОДИЧНИЙ) РОЗЛАД ОСОБИСТОСТІ

Епізодичне порушення особистості цієї форми представляє собою один з межових станів, в яких симптоми відхилення неоднозначно співвідносяться з іншим конкретним типом розладу особистості. Основні фактори, які сприяють розвитку цієї патології, обумовлені тривалими стресовими ситуаціями. У наш час людину оточує цілий комплекс несприятливих умов: проблеми і конфлікти на роботі, складні сімейні обставини, фінансові труднощі, переїзди, військові дії, обмеження… Все це порушує звичайний ритм життя і вибиває з колії. Якщо такий стан триває занадто довго, людська психіка не завжди знаходить достатні ресурси, щоб витримати й подолати його.

Епізодичне порушення особистості має свої характерні ознаки, не притаманні іншим типам розладів:

• Орієнтаційні розлади, дезорієнтація у просторі;
• Зорові галюцинації;
• Бред (маячня);
• Загальмованість вербальних і рухових функцій.

Поява хоча б одного з цих симптомів може свідчити про наявність розладу. Але головна характерна особливість цього діагнозу, - це те, що він зазвичай не триває довгий час: іноді всього одну добу, а іноді і кілька тижнів-місяць. Епізод виникає раптово і так само швидко й зникає. Іноді людина може заснути у стані порушення і прокинутися в нормальному емоційному стані, з деякими залишковими явищами, такими як підвищена тривожність, порушення сну, проблеми з апетитом. Та при кожному новому стресі можливе раптове повернення патології, і такий стан залишає свій слід.

Тому, якщо присутні ознаки бреду, галюцинацій, дезорієнтації у просторі, така людина потребує спеціального лікування, оскільки її стан може бути небезпечним для оточуючих.

Між епізодами у пацієнта відбувається емоційне вигорання, при якому також відбувається руйнування нервових клітин. Історичні приклади показують, що епізодичне порушення особистості (транзиторний розлад особистості) не є безпечним станом для суспільства: багато серійних вбивць і маніяків мали саме такий діагноз. Вони вели звичайне життя, мали родини, роботу, в них були свої захоплення, але в періоди загострень такі люди скоювали найтяжчі злочини, не усвідомлюючи у повній, здоровій мірі, свої вчинки.

Цікавий факт: коли західні спеціалісти досліджували мозок страчених через смертну кару злочинців-вбивць, вони виявили, що усі області мозку відповідали нормі здорової людини. І лише якісь індивідуальні стресові ситуації-тригери могли викликати появу ознак розладу особистості, що призводило до асоціальних вчинків. Тому фахівці психологічних наук зробили висновок, що якби в період перших ознак захворювання поруч був хтось, хто помітив би це і допоміг звернутися до фахівців, можна було б уникнути таких наслідків.

МЕЖЕВІ РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ ЯК ФЕНОМЕН

Люди, що страждають від межового розладу особистості (ПРЛ), представляють собою цікавий психологічний феномен. У їхньому світі спостерігається дивне поєднання переконаності в стійкості оточуючої реальності та сумнівів у власному існуванні. Внутрішній образ таких людей надзвичайно рухливий та нестійкий, що робить їх суб'єктивну реальність неозначеною.

Окрім деперсоналізації, у людей з розладом характерні імпульсивність, залежність від інших, нестійка поведінка та схильність до хаотичного способу життя. Деякі з них навіть відчувають потяг причиняти шкоду собі або завдають собі травм. Хронічна суїцидальність також є характерною рисою цього розладу: приблизно 75% людей з ПРЛ намагаються покінчити життя самогубством, а з них близько 10% завершують свій поступ. Більше того, третина всіх випадків завершеного самогубства припадає на людей, що страждають розладом граничної особистості.

Більшість людей, зіткнувшись з межовим розладом особистості (МРО), дійсно не усвідомлюють свого стану і не звертаються за медичною допомогою. Це відбувається не лише через те, що МРО у психології не має чіткого визначення, а й через те, що це захворювання ускладнює об'єктивну оцінку власного психічного стану. Це ускладнює усвідомлення того, що всередині них бушує щось більше, ніж просто тимчасові неприємності або зовнішні обставини. Відсутність очевидних ознак психічних розладів, таких як галюцинації, призводить до того, що емоційну поведінку приписують особливостям характеру. Близькі, колеги та друзі часто помилково інтерпретують відхилення в поведінці як істерію чи звичайний егоїзм.

В результаті багато людей з МРО починають отримувати систематичне лікування лише після спроби суїциду. Одним із найяскравіших ознак цього розладу є тяга до аутоагресії, або так званого селфхарму. Це може виражатися не лише у самопорізах, ударами або опіках, але й у намірі позбавити себе сну чи харчування. Такі дії не завжди пов'язані з суїцидальними намірами; фізичний біль може служити способом впоратися з внутрішньою стражданням і переключити увагу з неконтрольованих емоцій на контрольовані. Проте проблема полягає в тому, що багато людей приховують свої самопошкодження, оскільки така поведінка не відповідає загальноприйнятим нормам, або сприймають їх як нормальні дії. Наприклад, інтенсивні тренування в залі або перевантаження робочими завданнями.

ПРИЧИНИ РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ. ЧИ Є ВОНИ НАСПРАВДІ?

Генетична схильність вважається однією з основних причин психопатій кластера А. Це пояснюється тим, що у родичів пацієнтів з розладами особистості часто виявляється шизофренія. Цей факт підкреслює вплив спадковості на розвиток подібних психічних відхилень, що також стосується психопатій кластерів В та С. У певних випадках такі розлади можуть загострюватися проблемами алкогольної залежності: у дітей з сімей з алкоголізмом частіше спостерігаються психопатології.

Також існує небезпідставне припущення, що когнітивні розлади особистості можуть бути пов'язані з порушеннями гормонального балансу. Так, підвищений рівень тестостерону, естрону та естрадіолу може призвести до прояву агресивної поведінки, а недостатнє виділення ендорфінів може сприяти розвитку депресивних розладів.

Соціальні фактори також відіграють значну роль у формуванні психотипу особистості. Наприклад, активним дітям важлива наявність простору для розвитку, а їх виховання в обмежених умовах може призвести до гіперактивності, що надалі може спровокувати розлади особистості. І навпаки: насущні тривоги у немовлят можуть згладжуватися, якщо їх виховують психологічно стабільні батьки. Спокійна мати може допомогти дитині стати впевненою, в той час як тривожність матері може загострити тривожний стан дитини.

Ознаки відхилень характеру можуть проявитися вже у ранньому дитинстві і, у деяких випадках, прогресувати до стадії розладу особистості в підлітковому віці. Когнітивні порушення можуть проявитися у зниженні пам'яті та швидкому втомленні. Найчастіше патології нервової системи спостерігаються у підлітків з асоціальним характером.

Симптоми, на які варто звернути увагу при самодіагностиці:

1. Страх покинутості: Постійний страх бути залишеним може переслідувати вас, що ускладнює встановлення стабільних відносин.
2. Почуття порожнечі: Часом ви можете відчувати порожнечу або відсутність ідентичності, що викликає додаткову тривогу та невпевненість.
3. Емоційні коливання: Інтенсивні емоції, такі як роздратування, тривога або сум, можуть змінюватися швидко і несподівано.
4. Нестабільність відносин: Ваші відносини часто переживають інтенсивні періоди прив'язаності, які змінюються періодами розчарування або навіть презирства.
5. Імпульсивна поведінка: Неочікувані рішення або дії, такі як алкогольне або наркотичне зловживання, можуть бути частиною вашого щоденного досвіду.

Важливо пам'ятати, що кожен розлад має свої унікальні особливості, і важливо звертатися за допомогою до фахівця, якщо ви помічаєте у собі або у когось із близьких ознаки будь-якого з цих розладів.

ДІАГНОСТИКА РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Обстеження у лікаря, засноване на стандартних психіатричних діагностичних критеріях, є першим кроком у виявленні розладів особистості. Лікарі використовують переліки особистісних рис, про які ми вказали вище, щоб встановити діагноз конкретного розладу.

Відзначимо, що деякі люди, які страждають від розладу особистості, усвідомлюють проблеми своєї поведінки і можуть звернутися за допомогою до психотерапевта самостійно. Інші ж, навпаки, не бачать нічого неправильного у своїй поведінці і не проявляють ініціативи у пошуку допомоги. У таких випадках часто близькі, друзі, родина або соціальні служби направляють таких людей на професійну допомогу, оскільки їх поведінка створює труднощі для оточуючих.

Та з практики наших фахівців зазначимо, що коли люди з розладом особистості звертаються за допомогою, це зазвичай відбувається не через сам розлад, а через прагнення позбутися інших психічних проблем, таких як тривожність, депресія або наркотична залежність. Або через проблеми, викликані самим розладом, наприклад, розлученням, втратою роботи чи соціальною ізоляцією. Лікарі, почувши симптоми і проблеми, задають спеціальні питання, щоб визначити, чи може пацієнт страждати від розладу особистості. Наприклад, вони цікавляться, як людина бачить себе і інших, як реагує, якщо оточуючі негативно ставляться до її поведінки.

Діагностика розладів особистості може бути ускладнена через те, що симптоми психічних розладів, таких як тривожність або депресія, можуть затемнити основні ознаки розладу особистості.

Лікар може підозрювати наявність розладу особистості, якщо людина:

• Наполегливо бачить себе або інших інакше, ніж вони є насправді.
• Описує шаблони невідповідних думок або поведінки, які вона наполегливо не змінює, незважаючи на негативні наслідки.
• Страждає від своєї поведінки і/або її наслідків, або не може нормально функціонувати через свою поведінку.

Невідповідні думки і поведінка можуть включати, наприклад, спосіб, як людина бачить себе і інших, її взаємодію з оточуючими або ступінь контролю над своїми імпульсами. Однак ці ознаки розладу особистості вважаються такими лише у випадку, якщо вони постійні і призводять до страждання або проблем у повсякденному житті. Крім того, ці характеристики починають проявлятися у людини в підлітковому або ранньому дорослому віці, а не в пізніший вік.

Щоб уточнити діагноз, лікар може обговорити з друзями та родиною хворого деталі, щоб отримати додаткову інформацію. Адже люди часто не усвідомлюють ані свою роль у виникненні проблем, а ні роль близьких людей у їх вирішенні.

Важливо зазначити, що витрати на лікування розладів особистості можуть значно перевищувати витрати на лікування, скажімо, клінічної депресії або генералізованого тривожного розладу. І все через втрату працездатності.

ВПІЗНАЄМО, РОЗУМІЄМО, ДОЛАЄМО

Розлади особистості можуть бути складними та інтенсивними. Одним з найбільш заплутаних є так званий емоційно нестабільний розлад особистості (ЕНРО), більше відомий як розлад особистості у межовій області, описаний вище. Життя з розладом особистості цього виду - це постійна боротьба, але важливо пам'ятати, що існують шляхи до допомоги та зцілення. І головний з цих шляхів – звернення за допомогою до психіатричних фахівців.

Визнання ознак розладу особистості - це перший крок на шляху до зцілення. Але важливо пам'ятати, що лише професійна оцінка фахівця може підтвердити наявність ЕНРО.

Розлад особистості, що характеризується яскраво вираженою тенденцією до імпульсивної поведінки без врахування можливих наслідків, супроводжується нестабільністю настрою, є предметом серйозного вивчення. Люди, які страждають цим розладом, зазвичай мають мінімальну здатність до планування, що робить їх поведінку непередбачуваною. Вибухи інтенсивного гніву і агресії часто виникають у таких людей і можуть призвести до насильства або раптових вибухів негативної поведінки. Ці реакції легко викликаються в ситуаціях, коли їх імпульсивні дії осуджуються або перешкоджаються оточуючими.

Викликання розладу особистості може бути обумовлене різними факторами, що впливають на психологічний стан людини, включаючи генетичні аномалії, ушкодження ділянок мозку, вживання наркотиків і алкоголю, а також вплив інших токсичних речовин. Крім того, неблагополучне соціальне середовище, внутрішньоутробні і ранні дитячі травми також можуть сприяти цьому.

ЛІКУВАННЯ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ

Підходи до психотерапії у лікуванні розладів особистості мають вирішальне значення для ефективного полегшення симптомів та покращення якості життя. Цей процес включає як індивідуальну, так і групову терапію, причому максимальна користь досягається, коли пацієнти проявляють ініціативу у отриманні допомоги та самі прагнуть змінити свою поведінку. Якщо ж такого прагнення у пацієнта не виявляється, наші психотерапевти спочатку спрямовують зусилля на пошук здорового діалогу між пацієнтом і фахівцем.

Хоча лікарська терапія розладів особистості не прямо лікує розлади, та вона може допомогти у пом'ягченні симптомів стресу, таких як депресія та тривога, а також у контролі деяких особистісних рис, включаючи агресію.

Лікування розладів особистості часто є складною задачею, і тому вибір досвідченого та безпристрасного психотерапевта відіграє важливу роль. Такий фахівець може допомогти зрозуміти, як пацієнт сприймає себе, виявити його чутливі точки та розробити прийнятні для самого пацієнта стратегії ефективного подолання стресу.

Незважаючи на різноманіття методів лікування розладів особистості, загальні принципи включають у себе зменшення стресу, допомогу пацієнтам у усвідомленні внутрішніх причин їх проблем, зниження неадекватної поведінки та зміну негативних особистісних рис на позитивні патерни.

Першочерговою метою наших фахівців є зменшення страждань, пов'язаних з депресією та тривогою, що сприяє подальшому успішному перебігу терапії. Лікарі допомагають пацієнтам визначити причини страждань та розробляють стратегії їх зменшення, включаючи психосоціальну підтримку з боку близьких, друзів та експертів. У разі необхідності використовуються лікарські засоби для зменшення симптомів.

Важливо також допомогти пацієнтам усвідомити внутрішній характер їх проблем, оскільки вони можуть не усвідомлювати шкоду, яку завдають своїми діями. Встановлення взаємоповаги між лікарем і пацієнтом сприяє розумінню та визнанню соціально недоречної поведінки.

Швидке подолання неадекватної поведінки має вирішальне значення для мінімізації шкоди, завданої роботі та відносинам. Групова терапія та методи корекції поведінки можуть ефективно покращити ситуацію за декілька місяців, а також включення членів родини грає важливу роль у цьому процесі.

Наші психотерапевти знають, що зміна проблемних особистісних рис, таких як залежність і недовіра, потребує часу та зусиль, часто займаючи роки. Індивідуальна психотерапія є ключем до успішного подолання цих проблем, допомагаючи пацієнтам зрозуміти зв'язок між їх розладом особистості та поточними проблемами, а також навчаючи новим способам взаємодії з оточуючим світом та подолання стресу.

Підтримуюче лікування:

1. Терапія: Психотерапія може бути надзвичайно ефективним інструментом у керуванні і корегуванні ЕНРО. Діалектична поведінкова терапія (ДПТ), терапія менталізації та схематична терапія - це лише деякі з методів, які неодноразово довели свою ефективність.
2. Медикаментозне лікування: У деяких випадках медикаменти можуть допомогти у керуванні симптомами, такими як депресія або тривога, що супроводжують ЕНРО.
3. Групова підтримка: Участь у групових сесіях з тими, хто також зіткнувся з ЕНРО, може бути втішною та освітньою досвідом.

Особливе значення у формуванні розладу особистості мають дитячі переживання, які можуть виступати як каталізатор для цього типу психологічних проблем. Тим не менше, точна причина таких порушень може бути встановлена лише при проведенні адекватної діагностики фахівцем-психіатром.

СПАСІННЯ У ЛІКУВАННІ

Життя з будь-яким емоційно нестабільним розладом особистості може бути складним, але за допомогою підтримки та лікування, можна здобути стабільність та покращити якість життя. Не соромтеся звертатися за допомогою, і пам'ятайте, що кожен крок на шляху до зцілення важливий і цінний.

Особистнісні порушення, до яких і відносяться розлади особистості - це різноманітна група психічних захворювань з різною клінічною симптоматикою та перебігом. Вони характеризуються схильністю до хронічного, циклічного перебігу хвороби, відсутністю бажання пацієнта звернутися за допомогою до лікаря та прагненням приховати будь-які клінічні прояви свого розладу особистості.

Експерти центру EPSY проведуть всебічне обстеження та поставлять точний діагноз. Після призначеного лікування нашими фахівцями, пацієнт зможе гарантовано позбутися від основної симптоматики захворювання.

Медичні фахівці нашого порталу наполягають на тому, що швидких результатів у лікуванні розладів особистості не варто очікувати. У деяких випадках, таких як розлад багатоканальної особистості, фармакологічне лікування має обмежене значення. Однак при сильній тривозі та хвилюванні можуть бути призначені препарати, такі як анксіолітики, нейролептики та препарати на основі літію. Успіх у лікуванні емоційно нестійких, істеричних та межових розладів часто досягається за рахунок прийому антидепресантів і "м'яких" седативних препаратів. Однак через можливі побічні ефекти їх застосовують лише на короткий термін для полегшення симптомів загострення.

У випадках, коли ліки необхідні (або їх дію потрібно посилити), наші фахівці віддають перевагу індивідуальній або груповій психотерапії.

Психотерапевтичне втручання спрямоване на аналіз поведінки пацієнта, корекцію взаємин з оточуючими, навчання навичкам самоконтролю та умінню правильно реагувати на конфліктні ситуації, а також усвідомлення власних емоційних проблем та інше.

Якщо у вас виникають питання про методи лікування чи обстеження пацієнтів з розладами особистості, не соромтеся звертатися до нас! Усі наші послуги надаються з дотриманням принципів конфіденційності, і за потреби наші лікарі можуть виїхати до вас на дім.