Сучасні тенденції розвитку корекційної освіти в Україні

Протягом останнього часу кількість дітей з особливими освітніми потребами значно збільшується, а отже постає питання про надання рівних прав і можливостей для дітей з ООП та створення кращих умов для успішної інтеграції їх в суспільство. Таким чином, сучасна спеціальна освіта потребує реформування та значних змін.

Педагогічні аспекти розвитку корекційної освіти в Україні приваблюють увагу сучасних вітчизняних науковців та за останній час з’являється багато праць, що пов’язані з цією темою. Вивченням цієї теми займалися такі науковці як О. Мартинчук, С. Миронова, С. Іноземцева, В. Засенко. Дослідження проводили низка науковців, серед яких В. Синьов, І. Малишевська, Т. Коломоєць, М. Шеремет, М. Супрун.

У роботах зазначених науковців зосереджено увагу на питаннях навчання, виховання і корекції дітей з особливими освітніми потребами, актуалізовано питання щодо розвитку корекційної освіти.

У статті аналізуються основні проблеми спеціальної освіти та сучасні тенденції розвитку корекційної освіти в Україні.

До становлення України, як незалежної держави, питання про освіту дітей із особливими освітніми потребами (далі по тексту ООП) викликало менший резонанс, ніж зараз. Лише з початку 90-х увага зосередилася на тому, що почала збільшуватися кількість дітей з порушенням психофізичного розвитку. Але економічна криза, що була в країні на той час, не дозволяла вирішувати актуальні проблеми спеціальної освіти, та допомагати родинам, в яких виховувались діти з особливостями в розвитку. Тоді тільки починали будуватися та розвиватися спеціальні заклади, класи, кабінети задля допомоги таким сім’ям.

Наразі, соціально-економічний розвиток України зумовлює докорінне реформування системи корекційної освіти та визначення нових пріоритетів і перспектив розвитку спеціальної освіти, впровадження та розробки нових корекційних педагогічних технологій.

Нині спеціальна освіта в Україні має складну та диференційовану систему закладів, що надають корекційну допомогу, реабілітаційних навчально-виховних центрів, допоміжних шкіл-інтернатів, інклюзивних класів, приватних кабінетів.

На думку І. Малишевської, існує цілий список проблем, що залишаються нерозв’язані, з приводу навчання і виховання дітей з ООП. До них належить неналежна рання діагностика, консультації та методична допомога дітям та їх родинам. Більше аніж 60% новонароджених дітей мають патологічні відхилення в розвитку; з них більше 50% мають соматичні порушення вже на початку свого розвитку.

Варто відзначити, що лише 30-40% дітей дошкільного віку проходять через систему корекційного навчання, що у багатьох випадках ускладнює реалізацію можливостей дитячого організму.

Наступна проблема – відсутність повного охоплення дітей з порушеннями психофізичного розвитку спеціальним та інклюзивним навчанням.

Причиною цієї проблеми є великі черги на психолого-педагогічне обстеження дітей в інклюзивно-ресурсних центрах, неготовність та нездатність загальноосвітніх закладів приймати таких дітей та забезпечувати їх повною педагогічною, медичною, психологічною та соціальною допомогою. Лише близько 3-5% дітей навчаються у спеціальних навчальних закладах, всі інші – звертаються до загальноосвітніх установ, де умови не відповідають особливостям їх розвитку, або ж взагалі знаходяться на домашньому навчанні.

Недостатнє бюджетне фінансування освітніх закладів обумовлює проблеми забезпечення не тільки їх матеріально-технічного оснащення, але й спеціальними підручниками та літературою, новими інформаційними технологіями.

Значно ускладнюється впровадження інклюзивної освіти відсутністю спеціальних висококваліфікованих педагогічних кадрів в закладах дошкільної та середньої освіти. У своїх працях С. Миронова зазначала, що далеко не всі фахівці готові працювати із дітьми з ООП, опановувати сучасними методиками диференційованого й особистісно-орієнтованого викладання, працювати за невелику заробітну плату.

Не можна не зазначити проблеми роботи з батьками, що виховують дітей з ООП. В своїх роботах, Т. Коломоєць пропонує цікаві і доступні сучасні форми роботи з батьками, які дають можливість сформувати суб’єктно-суб’єктні відносини між дітьми, фахівцями та їх батьками.

Це лише певне коло проблем сучасної корекційної освіти, але їх набагато більше, і вирішення їх потребує часу, напруженої роботи, об’єднання зусиль багатьох людей на макро-, мікрорівнях, та визначення етапів і перспектив розвитку інклюзивної освіти.

Робота для подальшого удосконалення системи інклюзивної освіти полягає в тому, щоб були створені кращі умови для розвитку дітей з ООП на основі їх особистісних якостей і можливостей, а також їх успішна інтеграція у суспільство.

Враховуючи все вище викладене та зважаючи на науковий доробок О. Мартинчук, сучасними тенденціями розвитку корекційної освіти є:

• розробка концепцій та відповідного наукового забезпечення щодо новітніх закладів для дітей з ООП;
• розробка новітніх інноваційних технологій освіти дітей з ООП;
• дослідження шляхів ефективної інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у середовище здорових однолітків;
• розробка змісту, форм і методів ранньої корекційної допомоги дітям з відхиленнями розвитку;
• розробка шляхів співпраці з сім’ями дітей з ООП;
• удосконалення фахової підготовки спеціалістів для роботи з різними категоріями осіб, що мають порушення в розвитку.

Отже, можна стверджувати, що заходи щодо розвитку корекційної освіти не є легкими. Проблеми, які освітлені в статті є вирішуваними, і саме це забезпечить розвиток корекційної освіти в Україні, буде створено умови успішної соціалізації дітей з особливими потребами до повноцінного виконання соціальних ролей, до саморозвитку та самоствердження.