Що таке самооцінка?

«Коли мене критикують – я можу себе захистити, та проти похвали я безсилий…» Зігмунд Фрейд

Для найкращих результатів – потрібна висока самооцінка. Цю просту істину знають і розуміють майже всі. І якщо Ви вже читаєте цей матеріал, то тема самооцінки є для вас актуальної. Ви шукаєте способи та можливості підняти самооцінку і це вже само по собі є позитивним процесом

Самооцінка особистості – винятково важливий критерій психологічного стану людини. Від самооцінки прямо залежать рішення та дії людини, і саме здорове відношення до самого себе є відправною точкою для досягнення життєвих успіхів. Коли здорова самооцінка стає невід’ємною складовою Вашої особистості – всі сфери життя такої людини стають більш ефективними і позитивними, з’являються результати, які раніше здавалися недосяжними.

Навчитися виражати себе, зрозуміти важливість досягання власних цілей, вибудувати гармонійну стратегію співіснування у соціумі – це також все про самооцінку. Будучи складовою самосвідомості, самооцінка базується на знанні людини самого себе: вчинки, здібності, моральні якості, гідності, недоліки.

КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ

Людина по своїй суті є важливою складовою суспільства, тому відношення оточуючих, оцінка власних здібностей, якостей і зовнішності мають величезне значення для неї. Однак, важливе і внутрішнє відношення до себе, яке формується на протязі життя. Від того, наскільки об'єктивно оцінюються власні переваги та недоліки, залежить місце людини в соціальній ієрархії, рівень впевненості в собі та загальна соціальна активність.

На тему, що означає термін "самооцінка" – написані сотні статей, дисертацій і інших матеріалів. У психології цей термін розглядають як сукупність уявлень про себе, які формуються на основі порівнянь з оточуючими. Ці уявлення відіграють велику роль у формуванні образу власного "Я".

Будь то свідомо чи несвідомо, людина завжди порівнює себе з іншими, оцінює з позицій "кращий ніж…", "гірший ніж…", або "такий самий, як і всі". Насамперед оцінюються значущі, важливі для суспільства якості. Все це свідчить про те, що основою самооцінки є соціально важливі цінності, які дозволяють усвідомлювати себе саме як особистість, яку поважають в даному суспільстві та в даному часі.

Зрозуміло, що оцінювати себе можна різним чином, тим більше, бувають ситуації, коли ми подобаємося собі, а в інший час якась дія викликає крайнє невдоволення, і ми займаємося самокритикою. Однак самооцінка як частина самосвідомості особистості - це стійке утворення, яке може змінюватися, але при цьому не залежить від ситуативного відношення до себе. Самооцінка саме коригує це відношення:

Людина з високою самооцінкою скаже: "Як я міг так поступити? Це ж для мене зовсім нехарактерно…", і далі намагатиметься забути про цей промах.
Людина з низькою самооцінкою, навпаки, акцентує увагу на своїх помилках. Він довго буде самознущатися, думаючи, що "в житті він неспроможний невдаха, який нічого так не може, не вміє".

Психологічна допомога, навіть на етапі визначення критеріїв формування самооцінки, може стати початком простої, але ефективної роботи над собою.

РІВНІ І ВИДИ САМООЦІНКИ

У сучасній психології, в залежності від концепції та напрямку, виділяють дві і більше різновидностей самооцінки. Основні з них: адекватна і не адекватна. Деякі психологи говорять про оптимальну і не оптимальну самооцінку, наголошуючи на тому, що багато людей звикли оцінювати себе вище середнього. Але це скоріше норма, ніж відхилення. Інше питання, наскільки високо ми вміємо оцінювати самих себе.

Адекватна самооцінка максимально вірно відображає здібності і якості особистості. Іншими словами – це реальне уявлення людини про себе, яке об’єктивно відповідає дійсності. Такі уявлення можуть бути як позитивними, так і негативними, оскільки люди не є ідеальними за своєю природою.

Бувають ситуації, коли самооцінка значно відстає, випереджає або просто не відповідає оптимальному рівню перебування у соціумі. Тому всі знають, що самооцінка буває надто завищеною або надмірно заниженою. В обох випадках вона негативно впливає на дії та рішення людини, що з часом призведе до не адекватної/не типічної поведінки.

ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДЕЙ ІЗ ЗАВИЩЕНОЮ САМООЦІНКОЮ

Людей із завищеною самооцінкою досить легко впізнати - вони завжди прагнуть бути попереду, на виду; намагаються домінувати у всіх серах та проявах, при цьому прагнуть брати всю відповідальність на себе. Для таких осіб характерні наступні якості:

Не сприймають критику від оточення, їх дратує інша думка;
Мають комплекс вищості над іншими, вважаючи себе в усьому найправильнішими;
Відкидають всяку підтримку і допомогу від оточуючих;
В своїх невдачах завжди винять інших;
Схильні до егоїзму та надмінного ставлення до оточуючих.

Є думка, що краще мати завищену самооцінку, ніж занижену. Проте все залежить від об’єктивного рівня - люди, які завищено оцінюють себе та свої здібності, можуть бути вкрай неприємними для суспільства.

ЗАНИЖНА САМООЦІНКА = НЕЯКІСНЕ ЖИТТЯ

Людей із самооцінкою значно нижче середнього рівня не завжди можна помітити. Це такі собі сірі мишки, які не проти побути і у позиції жертви. Вони не прагнуть до загальної уваги і можуть здаватися скромними, вихованими або сором’язливими. Під час спілкування з такими особами виявляються такі їхні негативні якості:

Залежність від думки оточуючих та постійна потреба в їхньому схваленні;
Комплекс неповноцінності у різних формах;
Нерішучість та надмірна обережність;
Зайві та дивні вимоги до себе та оточуючих;
Мізерність, заздрість.

Самооцінка такого роду, як це не звучало б парадоксально, також робить людей егоїстичними. Але це інший егоїзм. Такі особи дуже поглиблені в свої невдачі, впадають у жалюгідність від того, що не можуть помітити або вирішити проблем своїх близьких. Відомі нерідкі випадки, коли люди із заниженою самооцінкою не можуть ні поважати, ні любити. Ні себе, ні оточуючих.

СТРУКТУРА САМООЦІНКИ

Виділяються два компоненти у структурі самооцінки: емоційний і когнітивний.

Емоційний компонент - це ставлення людини до себе та всіх своїх виявів та проявів. Ті емоції, які ми відчуваємо щодо себе, іноді можуть бути досить суперечливими: любов і неприйняття себе, здорова самооцінка чи її повна відсутність.

Когнітивний компонент включає знання особи про саму себе, свої можливості, здібності, слабкі та сильні сторони. Цей компонент формується у процесі самосприйняття і значно впливає на рівень самооцінки у майбутньому.

Але по факту, різниця між цими двома компонентами є суто теоретичною, і в реальному житті вони майже завжди існують у тандемі. Іншими словами, наші уявлення про свої якості завжди емоційно забарвлені.

ЩО ВПЛИВАЄ НА ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ?

Не адекватна самооцінка завжди неприємна, вона створює незручності та проблеми як самій людині, так і її оточенню. Але чи можна винуватити особу в неправильному уявленні про себе? І під впливом яких факторів відбувається формування самооцінки?

Так, для когось досягнення амбіційних цілей може не приносити позитивних емоцій. Тоді як для інших – навіть невеликі досягнення можуть стати не тільки приводом для гордості, але й поштовхом пізнавати себе і свої сили далі.

Розглядаємо, як формується самооцінка і як вона впливає на особистість.

А для цього ще раз інтерпретуємо поняття «самооцінки» як складової частини самосвідомості, яка включає в себе оцінку особою самої себе, своїх можливостей, моральних якостей і вчинків поряд із знаннями про себе. Психологи під самооцінкою розуміють особливі уявлення особи про свою важливість, значущість власної діяльності у суспільстві, а також оцінювання себе, своїх особистих якостей, почуттів і емоцій, недоліків і переваг. Самооцінка займає центральне положення в структурі особистості, головним чином визначаючи, наскільки соціально адаптована особистість, як вона може регулювати свою поведінку та діяльність.

При цьому самооцінка - це не лише оцінка самого себе, власних достоїнств і недоліків, але й оцінка свого місця серед інших людей, що, в свою чергу, є одним із ключових регуляторів поведінки особистості. Важливо відзначити, що самооцінка є настільки змінюваною величиною, що може змінюватися під впливом переважаючого у людини на даний момент настрою. Тому знижена самооцінка спостерігається при депресивних станах, а підвищена - при маніакальних станах.

В якості основного критерію, за яким оцінюється система глибинних особистісних смислів, виступає саме самооцінка.

Основні функції самооцінки - регуляторна і захисна.

На основі регуляторної функції відбувається вирішення завдань щодо особистісного вибору людини, захисна - забезпечує відносну незалежність і стабільність особистості.

Від самооцінки залежить багато речей у повсякденному житті: взаємини особистості з оточуючими, критичність людини, а також її вимогливість до себе. Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і на подальший розвиток її особистості.

У зарубіжних дослідженнях сукупність уявлень особи про себе позначається терміном "Я-концепція". У цій концепції виділяють описову складову, яку називають образом "Я" або самовідношенням. Поведінкові реакції, які породжуються образом "Я" і самовідношенням, формують поведінкову складову концепції "Я".

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідники вказують на те, що деякі можливі "Я" можуть тісно вкорінюватися в концепції "Я" та вносити додатковий внесок у поточну самооцінку. Людина з позитивними "можливими Я" завжди виявляє позитивні почуття до себе. У людей з негативними "можливими Я" самооцінка нижча.

Для осіб з низькою самооцінкою характерно створення власних негативних сценаріїв життя, які виключають можливість великих досягнень, радості, успіху і іншого (наприклад, "боюсь, що у мене нічого не вийде", "мене ніхто не полюбить" і т. д.). Вони створюють для себе "пастку", з якої не можуть вибратися, оскільки саме можливі "Я", пов'язуючи концепцію "Я" та мотивацію, визначають стратегію їхньої поведінки в певній ситуації. Негативні можливі "Я" призводять людину до неефективності діяльності, тим самим закріплюючи низьку самооцінку, яка, в свою чергу, формує низьке можливе "Я" і так далі.

Дослідники виділяють дві групи факторів, що впливають на самооцінку особистості:

По-перше, досягнення людини в різних видах її діяльності або сприйняття своїх досягнень як успішних чи неуспішних (за підходом У. Джеймса);
По-друге, відношення інших людей (теорія "дзеркального Я" від Ч. Кулі).

С. Хартер у своїх дослідженнях, які проводились на всіх вікових групах людей, повністю підтвердила припущення У. Джеймса і теорію Ч. Кулі. Вона експериментально довела, що ці два фактори, які визначають самооцінку - успіхи і соціальна підтримка, - працюють разом. Чим вище рівень досягнень у важливих сферах і чим вища соціальна підтримка, тим вище самооцінка особистості. Така модель детермінанта самооцінки передбачає її рівень і створює можливість для зміни самооцінки: коригування в компетентності, так само, як зміни в одобрені інших людей, ведуть до відповідних змін в самооцінці.

У кінці розуміння впливу на самооцінку, слід відзначити, що насправді у людини існує не один за іншим змінюючийся образ "Я". Уявлення особи про себе у конкретний момент власного переживання позначається як "Я-реальне". Крім того, у людини існує в свідомості уявлення про те, яким вона повинна бути, щоб відповідати власному ідеалу. Це "Я-ідеальне".

Співвідношення між "Я-реальним" і "Я-ідеальним" характеризує адекватність уявлень особи про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці. Самооцінка проявляється в спілкуванні, універсальній формі активності особистості і груп, спрямованій на їхнє взаємне пізнання і розуміння, на злиття взаємних зусиль у спільній діяльності, а також на досягнення загального для всіх суб'єктів взаємодії емоційного стану.

Самооцінка характеризується як основа процесу вдосконалення особистості, показник рівня її розвитку, що визначає початок і її особистісний аспект, органічно включений у процес пізнання самого себе.

Дослідження вказують на те, що самооцінка функціонує у двох формах - загальній та частковій (частковій, конкретній, місцевій). Більш вивченою є природа, характеристики та вікова динаміка часткових самооцінок, які відображають оцінку суб'єктом своїх конкретних проявів та якостей. За словами дослідників, менше вивчена загальна самооцінка. Багато вчених пов'язують її із самооцінкою особистості. Високе самооцінювання відображає максимальну активність особистості, продуктивність її діяльності, реалізацію творчого потенціалу. Такий підхід до розуміння загальної самооцінки не залишає місця в почуттях суб'єкта незадоволеності собою, критичному ставленню до себе.

Деякі дослідники розглядають загальну самооцінку як ієрархічно побудовану систему часткових самооцінок, які постійно взаємодіють між собою. При цьому підкреслюється, що загальна самооцінка не є простим об'єднанням часткових самооцінок. Таке розуміння загальної самооцінки характеризує її за функціонуванням часткових самооцінок: адекватність, критичність, рефлексивність, стійкість.

Дослідження показують, що концепція "Я" не є статичним явищем і змінюється в залежності від віку, соціального контексту, наявних станів і інших факторів.

На основі цього виділяється один із механізмів самооцінювання - тимчасове порівняння. Сутність механізму тимчасового порівняння полягає в орієнтації суб'єкта на свій особистий досвід, своє "Я" в циклі життя, тобто на порівнянні свого актуального "Я" з "Я" в минулому чи в майбутньому.

У респондентів психологічних досліджень, які позитивно оцінювали своє життя ("особа, яка прожила цікаве життя"; "особа задоволена своєю долею"), часто відзначалась вища самооцінка, ніж у тих, хто висловлював незадоволеність своїм минулим "Я" і пройденим життям ("особа, на долю якої випало багато труднощів у житті"; "не було щастя, важке життя було").

Діяльність людини орієнтована на себе сьогоднішнього (теперішнє Я), але й на можливе віддалене майбутнє. Сумніви "Я" в теперішньому можуть викликати позитивні можливі "Я" як захист: "Зараз у мене немає друзів, але так буде не завжди"

Слід відзначити, що насправді у людини існує не один за іншим змінюючийся образ "Я". Уявлення особи про себе у конкретний момент власного переживання позначається як "Я-реальне". Крім того, у людини існує у свідомості уявлення про те, яким вона повинна бути, щоб відповідати власному ідеалу, це "Я-ідеальне".

НА ЩО ВПЛИВАЄ САМООЦІНКА

Визнаний експерт у галузі психології успіху – Брайан Трейсі, переконує, що головною причиною фінансових проблем людини є саме низька самооцінка. Оскільки, якщо ви відносно до себе відчуваєте негатив, не маєте впевненості у собі, своїх здібностях, – такі люди апріорі приречені на фінансову нестабільність. Трейсі також стверджує, що люди з низькою самооцінкою ніколи не зможуть мати власний бізнес.

Але ця “формула” Трейсі має і зворотню сторону. Так, підвищення самооцінки прямопропорційно призводить до збільшення доходу. На рівні психології це працює дуже просто: ви любите себе, а отже дозволяєте собі жити у достатку. Тому, якщо у вас прямо зараз є фінансові труднощі – почніть шукати причини цього у своєму психологічному стані. Якщо не можете цього зробити самостійно – професійна допомога психолога може стати вкрай доречною. Своєчасність такої допомоги також відіграє чималу роль у вирішенні проблем з самооцінкою. Адже мова йде про фінансові проблеми, які нерідко виливаються у більш глибокі життєві проблеми і призводять до депресій. Звертаючись за допомогою до наших фахівців, ви отримаєте не тільки індивідуальний підхід і роботу з вашою самооцінкою перевіреними методами, а й алгоритм конкретних практичних дій, направлених на корекцію загального емоційного стану. На локальну корекцію своєї самооцінки.

КОРЕКЦІЯ САМООЦІНКИ

Можливість змінити самооцінку у здоровому, адекватному напрямку, хвилює багатьох дорослих і, здавалося б, вже сформованих особистостей. Розуміння важливості самооцінки приходить у той момент, коли людина усвідомлює, що її некоректна оцінка власних сил прямим образом перешкоджає досягненню цілей, негативно впливає на якість життя, благополуччя і відносини з оточенням.

Тому не варто цуратися того, що у процесі роботи над підвищенням самооцінки надважливу роль грає схвалення оточуючих ваших дій, вашого життя. Тому не соромитися демонструвати свої досягнення, які ви обов’язково досягнете, звернувшись до наших фахівців, - це також значущий етап роботи з самооцінкою.

ОСМИСЛЕНЕ ПОНЯТТЯ САМООЦІНКИ

Самооцінка – це, насамперед, ступінь важливості, яку особа надає собі взагалі та окремим аспектам свого життя, діяльності та поведінки. Загальна самооцінка відображає рівень самоповаги та прийняття чи неприйняття себе взагалі, тоді як приватна самооцінка визначає ставлення особи до різних аспектів своєї особистості, досягнень та успіхів у конкретних сферах.

Наприклад, схильність вважати себе психологічно здоровою особистістю – це загальна самооцінка. Однак, водночас, признання того, що готувати ви можете не дуже добре, або вам важко впоратися з фізичними навантаженнями – це вже конкретна самооцінка.

Вперше теорію самооцінки представив американський психолог Уільям Джеймс у 1890 році. Він використовував просту формулу, стверджуючи, що самооцінка дорівнює успіху, розділеному на наші цілі, цінності та те, як ми сприймаємо свій потенціал. Іншими словами, коли наші досягнення маленькі, а очікування високі, ми можемо вважати себе неуспішними. Навпаки, якщо успіх перевищує очікування, ми почуваємо себе чудово, і наша самооцінка зростає.

Психологія характеризує самооцінку за рівнем – висока, середня і низька; реалістичністю – адекватна і неадекватна (завищена і занижена); та стійкістю – стабільна і нестабільна.

ЩЕ РАЗ ПРО ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ

За даними опитаних учених з психології, основи самооцінки закладаються в дитинстві. Базове ставлення до себе – приймаю чи не приймаю себе, – вперше формується внаслідок взаємодії з батьками в дитинстві.

В той же час психологи впевнені, що на формування самооцінки не менше впливає і досвід першого кохання. Трагічний кінець, розчарування, страждання у коханні, особливо у першому коханн,і – все це суттєво б’є по платонічному лібідо. А лібідо само по собі, за замовченням, впливає на самооцінку.

Актуальність роботи з самооцінкою

Тепер ви зрозуміли, що самооцінка є ключовим аспектом розвитку особистості як на шляху самореалізації, так і в процесі професійної діяльності. Це особистісний механізм, який дозволяє людині пов'язувати свої досягнення та невдачі з власними здібностями, індивідуально-психічними особливостями та соціальними нормами. Керування самооцінкою стає засобом активного впливу на власний розвиток та долю.

МІФИ ТА ПОРАДИ ПРО САМООЦІНКУ

Як самооцінка впливає наше життя, розуміння успіху, мотивацію та задоволеність собою? Так, це все прямо пов'язане із самооцінкою. Вона формує наше ставлення до себе, визначає, хто нас оточує, кого оточуємо ми. Також самооцінка відповідає, чи ми турбуємось самі про себе, скільки ми заробляємо, в яких умовах живемо і т.д.

Тож приходимо до того, що самооцінка - це просто уявлення людини про себе. Яке може бути високим, середнім чи низьким, а також адекватним чи неадекватним.

Самооцінка у потоці життя - це динамічний і комплексний процес, який залежить від різних факторів. Тому дуже багато чинників, суб’єктивних та об’єктивних, впливають на те, якою вона буде сьогодні, завтра. Серед таких чинників виділимо:

Дитячий досвід: Які слова чули ви від своїх батьків? Якою дитиною ви були для них?
Очікування від себе: Чи завищені ваші очікування від себе та світу?
Фокус на негативі: Чи зосереджені ви на негативних аспектах та ураженнях?
Оточення: Чи отримуєте ви достатньо позитивного зворотного зв'язку від інших?
Власний досвід: Які відносини ви мали з тираничними чи нарцисичними особами?

Та щоб розібратися зі своєю самооцінкою – спочатку потрібно розвіяти деякі стереотипи.

"Самооцінку можна підняти раз і назавжди" - це брехня! Важливо робити дії кожен день для підтримки та підвищення самооцінки. Це неперервний процес, залежний від дитячого досвіду, оточення та зовнішніх факторів.

"Ти або впевнений завжди і у всьому, або не впевнений у собі зовсім" - таке мислення є нереалістичним! Кожна людина має свої сильні та слабкі сторони. Розуміння впевненості не повинно обмежуватися "чорним або білим" мисленням.

"Самооцінка залежить тільки від тебе самого" – Ні! Оточення ще й як впливає на наше уявлення про себе, тому важливо обирати позитивних людей навколо і оберігати себе від негативних впливів. Важливо визначити, що дійсно важливо для власного самопочуття.

"Усьому виною тільки батьки" – пізно пити Боржомі… Батьки дійсно можуть суттєво впливати, але в результаті тільки ми самі маємо відповідальність за свою самооцінку тут і зараз. Адже робота над самооцінкою, у тому числі за допомоги фахівців, повинна продовжуватися завжди.

"Хвалити себе - це все, що потрібно для підтримки здорової самооцінки" – не завжди! Важливо бачити реальність і працювати над своїми слабкими сторонами. Визнавати й підтримувати себе — це більше, ніж лише слова хвали.

І тут же щоденні поради для підвищення самооцінки від наших провідних психологів:

Якщо і порівнюєте себе, то лише з учорашнім днем;
Створіть свою власну систему цінностей, близьку, зручну і зрозумілу Вам;
Будьте вже нарешті дисциплінованими! Бодай у чомусь одному;
Використовуйте заздрість та навіть ненависть як джерело натхнення;
 Бачення та усвідомлення своїх слабких сторін допомагає зміцнити самооцінку;
 Бути чесним із собою - це найкоротший шлях до любові до себе. Щиро та глибоко. Якщо ми усвідомлюємо свої тіньові сторони, нас вже ніщо не ламає.

Підсумуємо: у світі, який постійно зазнає змін, здорова самооцінка має чи не стратегічне значення для комфортного співіснування у соціумі. Таким чином самооцінка виступає як гарант внутрішньої стабільності та впевненості, таких необхідних факторів для успішного подолання труднощів і стрімкого розвитку особистості за будь-яких умов.

Коли зовнішні умови не можуть забезпечити стійкість, важливо виробити цю якість всередині себе. Особа з здоровою самооцінкою стикається з викликами життя впевнено, тоді як ті, хто має низьку самооцінку, може виглядати вразливо та приречений завжди шукати виходи із складних ситуацій.

Підвищення самооцінки з психологом, психотерапевтом або іншим фахівцем, тому і стає дедалі актуальнішим, чим більше і швидше змінюються настрої у соціумі. Розуміючи, які настрої та умови соціуму в Україні наразі, робота з самооцінкою, як індивідуальною, так і колективною, стає чи не стратегічним чинником психологічного здоров’я нації.

АСПЕКТИ ВИСОКОЇ/НИЗЬКОЇ САМООЦІНКИ:

Амбіції та Досягнення:

Висока самооцінка стимулює амбіції в усіх сферах життя, будь то кар'єра, емоції чи творчість.
Знижена самооцінка може обмежувати цілеспрямованість та досягнення.

Взаємини з іншими:

Людина із здоровою самооцінкою відкрита для світу, вірить у цінність своїх думок та емоцій.
Низька самооцінка може породжувати ухильність та страх взаємодії з оточуючими.

Повага до себе та інших:

Здорова самооцінка формує повагу до себе та навколишніх, сприяючи позитивному спілкуванню.
Низька самооцінка може породжувати комплекси та нестачу впевненості.

Адаптація до життя::

Здорова самооцінка допомагає ефективно реагувати на труднощі та невдачі, сприяючи розвитку особистості.
Низька самооцінка може призводити до сприйняття себе як безцільної особи та хронічної невпевненості у собі.

ПРО ВИЯВЛЕННЯ САМООЦІНКИ

Окрім безлічі професійних критеріїв самооцінки, існує і кілька простих ознак, які можуть вказувати на її рівень:

У вираженні обличчя, манері поведінки, стилю мовлення та рухів, що беззаперечно віддзеркалюють позитивне або негативне ставлення до життя;
У відвертості та прямоті, коли особа відверто ділиться своїми досягненнями та невдачами, опираючись на об'єктивні факти;
В адекватному реагуванні на критику та готовності визнавати власні помилки, бо самооцінка не пов'язана з ідеальністю;
В простоті та природності мовлення і рухів, що свідчить про відсутність внутрішніх конфліктів та гармонію з собою;
У гармонії між висловленням думок та реальними діями;
У здатності радіти життю, як своєму, так і життю інших;
У здатності адекватно реагувати на складні обставини, оскільки особа з високою самооцінкою вірить у власні сили та інтелект, розглядаючи життя як послідовність викликів і невдач.

Самооцінка віддзеркалює віру у себе та здатність розуміти життя як послідовність викликів та перемог. Розуміння та постійний розвиток самооцінки є ключовим елементом успішного саморозвитку та забезпечення психологічного благополуччя. Це допомагає формувати стійкі та ефективні стратегії взаємодії зі світом навколо.

ВИСНОВКИ: САМООЦІНЮЄМО САМООЦІНКУ

І хоча на перший погляд самооцінка здається тривіальним поняттям, але вона має глибше значення, ніж просто оцінка себе.

Самооцінка суттєво впливає на ефективність діяльності та подальший розвиток особистості. Залежно від близькості до реальності, самооцінка може бути адекватною, коли особистість може реалістично оцінювати свої можливості, чи не адекватною, що може призводити до переоцінки власних сил та ігнорування невдалих результатів.

Завищена самооцінка підштовхує особистість на ризик та віру у власні сили.

Нормальна самооцінка визначається виконанням тільки тих завдань, які людина точно зможе виконати.

Низька самооцінка пов'язана з орієнтацією на попередні невдачі та постійним порівнянням себе з іншими.

Стійкість самооцінки також грає важливу роль. Стабільна, або "особистісна", самооцінка характеризується стійким уявленням про себе та загальним рівнем задоволення від себе. З іншого боку, плаваюча, або поточна самооцінка, відображає оцінювання поточної ситуації та служить підказкою для зміни поведінки.

Широта охоплення самооцінки може бути загальною, приватною чи конкретно-ситуативною. Це визначає, наскільки оцінка включає в себе цілісну особистість, конкретні аспекти чи відбувається в певних обставинах.

Процес встановлення самооцінки не є кінцевим, оскільки особистість постійно розвивається, що призводить до змін у її уявленні про себе. Самооцінка є нестійкою, і в різний час та в різних обставинах може бути різною.

БЕЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ – НІЯК!

Згідно з відомою концепцією Бернса, процес формування самооцінки включає в себе три ключові аспекти:

Відповідність реального образу особистості ідеальному. Тобто відповідність тому, як людина бажає себе бачити. Високий рівень цієї відповідності вказує на психологічно здорову особистість.
Також людина оцінює себе відповідно до того, як вона вважає, що її оцінюють інші.
Третій аспект - реальні досягнення, які визначають самооцінку, де конкретні успіхи в діяльності піднімають її рівень.

Американський психолог Гордон Олпорт вважає, що образ "Я" починає вперше формуватися вже у віці 5-6 років. Цей період визначається тим, коли дитина починає розуміти, що від неї очікують: батьки, родичи, вчителі і інші оточуючі. Тоді вперше виникає контраст між «Я-ідеальне» і «Я-реальне».

Згідно з підходом Бернса, «Я-образ» формується в процесі соціалізації і потім відіграє самостійну роль. Дитина сприймає себе відповідно до того, як її сприймають оточуючі. Також важливо, яким хочуть бачити її близькі. Якщо ця базова потреба дитини буде прийнятою і улюбленою, це позитивно впливає на формування несвідомої області психіки.

Експеримент Джакобса і Экклза показав, як думки батьків впливають на сприйняття здібностей дітей. У випадках, де батьки вважали, що дитина не схильна до математики, діти також вважали себе неспроможними в цій сфері. І навпаки, у родинах, де батьки вірили у математичні здібності своєї дитини, вона отримувала високі оцінки з математичних наук. Це ілюструє важливість самореалізованих прогнозів.

З цього виходить, що Ваш досвід взаємодії з іншими і визначає, хто ви є. Без взаємодії – самооцінка не сформується. І хоча не завжди вдається змінити/замінити цей досвід, завжди можна взяти відповідальність за своє життя та змінити його, якщо ви вважаєте, що це необхідно. Якщо самостійно це зробити не вдається – люди звертаються до експертів. Тому що психологічна допомога з самооцінкою є ключом від багатьох негараздів у житті.

САМООЦІНКА НЕ Є ВИЗНАЧАЛЬНИМ АСПЕКТОМ ІСНУВАННЯ!

Здивували? Так, тому що називати речі своїми іменами - це також показник здорової самооцінки. У сучасному суспільстві надто часто підкреслюють значення самооцінки, особливо в межах її низького рівня, майже вважаючи це діагнозом, що може призвести до серйозних наслідків. Якщо у Вас виникають сумніви чи Ви почуваєте себе невпевненими в якій-небудь ситуації, це часто ставиться як практично фатальний підхід до життя, а співчутливі реакції навколишніх можуть звучати, як "твоя самооцінка низька". Звернення до психолога у такий момент може бути дуже своєчасним рішенням проблеми, не даючи їй знайти свій розвиток.

Зокрема, вводять у оману багаточисленні статті про підвищення самооцінки жінок, відмінність жіночої самооцінки від чоловічої, та поради щодо її підвищення. Такі матеріали створюють враження, що жіноча самооцінка має якісь особливості.

Однак, відсутні конкретні дослідження, які підтверджують різницю у формуванні самооцінки у чоловіків та жінок. Отже, жіноча самооцінка - це міф, і вона формується так само, як і у чоловіків.

Так, дехто залишаються в середньовіччі, вважаючи, що жінки повинні знаходити радість в підтримці та натхненні чоловіка, віддавши всі досягнення та успіх чоловікам. Але велика кількість "жіночої психології" може свідчити про культивування в головах жінок відсутності відповідальності. Навіть у 21 столітті, де вільна інформація легко доступна, все одно багато віддається тренінгам щодо підвищення жіночої самооцінки.

Нормалізацію самооцінки можна досягти, зрозумівши, що самонавіювання не завжди працює, тому афірмації всілякі не є універсальним рішенням. Важливо взяти відповідальність за своє життя та, можливо, консультуватися із фахівцем для зміни його в кращу сторону.

Якщо ми скажемо, що Ви – унікальна особистість, що в світі більше не існує іншого такого, як Ви, і що цього апріорі достатньо для гордості, – що Ви відповісте, як відреагуєте? Звертайтесь до фахівців нашої платформи і ви почуєте ще дуже багато корисних порад та практичних рекомендацій, які гарантовано Вас приведуть до підвищення самооцінки.