ПОСТТРАМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД: ВИРОК СУЧАСНОСТІ, ЯКИЙ ПОТРІБНО ЗРОБИТИ «ЩЕПЛЕННЯМ» ВІД СТРЕСУ

Є дві новини: хороша і погана. Почнімо, ну звісно, з поганої – шанс «підхватити» ПТСР в сьогоднішній Україні хтось з психотерапевтів оцінив у 60%. Хороша ж новина полягає у тому, що за 80 років практики з цим діагнозом, фахівці психологічного здоров’я навчилися повністю виліковувати цей стан.

Життя на те й життя, щоб час від часу кидати нам виклики, які здаються неподоланими, непереможними. Такі випробування можуть стосуватися як дорослих, так і дітей, залишаючи за собою важкі психологічні сліди. Проте, є люди з високим рівнем так званого копінгу (стресостійкості), котрі здатні активувати свої внутрішні ресурси, щоб впоратися з труднощами, не порушуючи своєї психічної рівноваги. А є й такі люди, котрих життєві труднощі буквально вибивають та добивають. Сьогодні говоримо про таких людей і робимо все, щоб вони подолали ці труднощі і стали стресостійкими.

Результатом неподоланих до кінця життєвих труднощів стають серйозні порушення психіки, відомі як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). ПТСР характеризується рядом психологічних симптомів, які перешкоджають нормальній адаптації до «нормального» життя після пережитої травми. І цей стан потребує уважного втручання і лікування. При цьому на базовому інформаційному рівні важливо знати, як розпізнати симптоми ПТСР і які методи лікування доступні та ефективні при кожному конкретному випадку. Глибоке розуміння цього діагнозу та дієві підходи до лікування можуть значно полегшити життя людей, які зіткнулися з цим станом.

ПТСР: ЩО ЦЕ ТАКЕ ТА З ЧІМ ЙОГО ПОДАЮТЬ?

Посттравматичний стресовий розлад – важкий психічний стан, який є одним з різновидів тривожного розладу особи, що виникає внаслідок одиничної або дубльованої психотравмувальної ситуації. За статистикою, діагноз ПТСР встановлюється у 8% чоловіків і 20% жінок, які пережили травматичні події, і ця динаміка тільки зростає з кожним роком.

Та головна підступність цього діагнозу криється у тому, що зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події, тобто діє з запізненням. І ось коли людина тільки починає звикати до стану, що травма лишилася позаду, з’являється підступний ПТСР, який здатен перетворити життя людини на суцільні випробування.

Однак, якщо стрес діє на протязі тривалого часу, наприклад, при перебуванні в окупації, при постійних обстрілах або при постійних повітряних тривогах, ймовірність швидкого розвитку ПТСР кратно підвищується.

Причина причині різнь або нічого нового під сонцем?

Як завжди, починаємо з головного та говоримо тільки про насущне. А головне у цій всій проблематиці те, що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є серйозним психічним станом, який здатен нашкодити як самій людині, так і його оточенню. Виникаючі в результаті потужного негативного впливу на психіку, ПТСР має довгострокові негативні наслідки. Даний стан може виникнути як внаслідок окремої травмуючої події, так і після серії травматичних впливів, які ми спробуємо об’єктивно висвітлити у психотерапевтичному розрізі.

На жаль, причин для створення ПТСР у сучасному світі вистачає. Та вистачало всього цього і у минулі часи, у минулі епохи, – і це є гарна новина, яка людині з ПСТР допоможе зрозуміти, що ця проблема є частиною життя і є ще у сотень мільйонів людей по всьому світу. І сотні мільйонів з цією проблемою вже впоралися.

Загальної обізнозноності заради потрібно сказати, що історія посттравматичного стресового розладу (ПТСР) сягає своїми коріннями ще в період Першої світової війни, коли солдати масово почали відчувати на собі наслідки участі у бойових діях. У ті ж часи свідомість цієї проблеми почала формуватися на науковому рівні завдяки психотерапевтам, але лише у 40-х роках минулого століття психологи звернули увагу на те, що ПТСР не обмежується лише солдатами, які повертаються з полів бою. Вони побачили, що подібні розлади можуть виникати у повсякденному житті: після втрати близької людини, болісного розриву відносин, зради тощо. Друга ж Світова Війна, у якій, на відміну від Першої, постраждало багато цивільних осіб, тільки підтвердила версію психотерапевтів про те, що на ПТСР можуть страждати будь які верстви населення, які пережили екстремальні ситуації у житті. Так і живемо по день сьогоднішній.

З того часу практично всі провідні школи психотерапії розробили свої методики щодо лікування ПТСР. Дослідники і практики і сьогодні, коли психотерапія та психологія як такі знаходяться на піку свого розвитку, продовжують вдосконалювати підходи до цього розладу, прагнучі забезпечити найкращу допомогу тим, хто зіштовхнувся з цим тягарем.

Причини посттравматичного стресового розладу (ПТСР) коріняться в неконтрольованих психічних реакціях на сильне емоційно-вольове напруження, викликане потужним стресом. Цей стрес може виникнути через особисте переживання психотравмуючих подій, спостереженням за ними або при безпосередній участі у таких подіях.

Деякі з ключових подій, які можуть провокувати порушення психіки:

Природні катастрофи, соціальні лиха, техногенні аварії;
Військові конфлікти;
Епідемії;
Теракти, включаючи потрапляння в заручники;
Випадки домашнього насильства (особливо поширені серед дітей та жінок);
Злочинні акти (включаючи сексуальне насильство, грабежі та побиття);
Важкі, незворотні захворювання, інвалідність або незворотні естетичні дефекти;
Раптова втрата близьких, родичів або друзів.

У жінок особливо часто ПТСР розвивається після втрати вагітності (наприклад, викидня) або після мастектомії (видалення молочної залози).

Фактори ризику розвитку ПТСР також включають:

Попередні психотравми, які могли сформувати деструктивні патерни та реакції на стрес;
Психічні захворювання та супутні неврологічні розлади;
Залежність від алкоголю або наркотиків;
Неправильне використання психотропних препаратів (таких як нейролептики, нормотиміки та інші);
Робота, пов'язана з постійною загрозою для життя та високою відповідальністю.

Інтенсивність симптомів ПТСР залежить від глибини психологічного потрясіння, тривалості впливу психотравмуючих факторів, а також індивідуальних особливостей, таких як тип особистості, сила копінг-механізмів і реакція на стрес, а також рівень адреналінової реакції на психотравмуючі події.

Скажімо, свідчення про смерть родича, серйозні травми та хвороби близької людини, або загроза власному життю – завжди були присутніми у житті людей. І ці тригери завжди були і будуть основою для розвитку діагнозу ПТСР. Тому можливість пережити подію, яка залишить тяжку психологічну травму, вище, ніж багато хто думає. Тим паче, в умовах військових дій. Адже відчуття небезпеки викликає постійний стрес, з часом накопичується втома від такого стану, що й виливається у серйозні психологічні діагнози. Так, найпоширенішою проблемою «гарячого» сьогодення є ПТСР у військових, які повертаються в цивільне життя після важких фізичних травм. Ситуація ця ускладнюється також і різкою зміною умов життя, в яких вже не потрібно забезпечувати виживання, не потрібно вбивати, не потрібно випромінювати агресію… Так і виникає високий ризик розвитку посттравматичного стресового розладу.

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД У ВІЙСЬКОВИХ

ПТСР і війна, як ми з’ясували, завжди стоять поруч, і це просто факт, з яким нині працюють українські фахівці з психологічного здоров’я.

Прямим наслідком військових дій часто стає посттравматичний синдром у військових, що виявляється у військовослужбовців чи не щодня. Деякі з цим синдромом продовжують виконувати військову роботу, а дехто вже у статусі ветерана лікується від ПТСР. Життя військових наповнене напругою, постійним очікуванням нових загроз та вибухів, готовністю до небезпеки в будь-який момент. У зворотньому випадку, може статися емоційне заціпеніння, відірваність від реальності та подій, що є ще однією екстремальною у цьому контексті умовою, з відокремленою увагою до себе та власного життя.

Багато військових відчувають сумнів у тому, що коли-небудь зможуть відновитися до нормального стану. Проте цей погляд не є правдивим та об’єктивним: відновлення можливе! Хоча терапія та реабілітація потребує часу, вони є дійсно ефективними і це вже доведений науковий факт.

Таким військовим, окрім кваліфікованої допомоги, важливо власноруч опанувати ефективні методи відновлення, які будуть корисні не лише під час процесу видужання, але й у досягненні нових цілей та при підтримці збалансованого ритму життя. Щоденне дотримання рекомендацій фахівців-реабілітологів є ключем до прогресу в одужанні. Нехай, спочатку й частковому.

Чому рекомендують саме фізичні вправи для військових із посттравматичним синдромом? Біг, плавання, футбол, гімнастика та інші доступні види спорту – все це допомагає зменшити рівень адреналіну. Крім того, вони сприяють вивільненню ендорфінів, які покращують настрій та загальний стан організму. Також фізична активність вимагає перемикання уваги зі свідомості на фізичні відчуття. Наприклад, при бігу або прогулянці спостерігайте, як ступні доторкаються до землі, відчувайте дотик вітру до обличчя, спостерігайте за рухами вашого тіла – це найменше і найпростіше, що можна зробити самостійно.

Спорт, що потребує технічної майстерності (якщо це дозволяє стан фізичного здоров’я), сприяє ще більшій концентрації на власному тілі та власних досягненнях поза зоною бойових дій. Це навіть може бути бойові мистецтва або скелелазіння.

Як кожен може допомогти військовим з ПТСР? Комунація – це важлива складова життя, але для військових із посттравматичним стресовим розладом це може бути викликом. Часто ми відзначаємо, як порушуються соціальні зв'язки, відстань від родини та конфлікти у зв'язках, говорячи про ветеранів. Однак важливо зрозуміти, що спілкування – це ключовий елемент відновлення, хоча і може здатися непересічним завданням.

Почніть з малого. «…Якщо немає бажання розмовляти або ділитися почуттями, знайдіть людину, з якою можна просто бути разом у тиші. Це може бути ваш партнер, родич або просто друг. Важливо проводити час разом, роблячи спільні справи. При цьому важливо, щоб поруч з Вами була людина, яка готова вас послухати, коли Ви захочете поділитися своїми думками», – говоримо ми своїм пацієнтам при пагонах з ПТСР. Так, от такою людиною для військового можете стати саме Ви!

Лікування посттравматичного стресового розладу військовослужбовців часто включає утворення спеціальних терапевтичних груп підтримки, де ветерани можуть ділитися своїм досвідом. Приєднання до таких груп може бути корисним, оскільки вони допомагають подолати відчуття ізоляції. Учасники таких груп розуміють, що не єдині із своїми переживаннями, і ще краще, якщо участь у групах підтримки супроводжується спілкуванням з цивільними, такими як родичі або колеги. Іноді військові уникають цієї взаємодії через відчуття відокремленості. Вони можуть вважати, що цивільні не зможуть зрозуміти їх досвід. Але ж це так, і ми це добре знаємо!

Симптоми посттравматичного стресового розладу: основні, второбічні, побічні.

Конкретні симптоми ПТСР можуть варіюватися залежно від характеру травми та психологічної стійкості індивіда, і виявлення цих критеріїв є компетенцією наших фахівців.

Згідно з визначенням МКБ-10 - Міжнародної класифікації хвороб та проблем, пов'язаних із здоров'ям, посттравматичний стресовий розлад виникає відповідно до стресової події, яка представляє собою загрозу або катастрофу і може викликати глибокий стрес у будь-кого. Термін "посттравматичний стресовий розлад" описує різноманітні психологічні та психосоматичні симптоми, які можуть проявлятися як довгострокові наслідки травматичних подій. Досвід травми може бути індивідуально сприйнятим, і деякі фактори, такі як особистісні особливості або схильність до неврозів, можуть збільшити ймовірність розвитку ПТСР і ускладнити процес одужання. Однак, вони не є достатніми для повного пояснення розвитку цього розладу і це слід зрозуміти тут і зараз.

Насправді, ризик стикнутися з травматичними подіями протягом життя значно вищий, ніж зазвичай припускається. Дорожні події, випадки насильства - фізичного, психологічного та сексуального, все це також приклади поширених джерел травми. Ймовірність розвитку ПТСР становить близько 8 відсотків по всьому світу і стрімко зростає в періоди криз, військових конфліктів, катаклізмів.

Спеціалісти з психічного здоров’я виділяють три групи чинників, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР:

Інтенсивність травмувальної події, її тривалість, несподіванка і неконтрольованість;\
Сила захисних механізмів особистості та наявність соціальної підтримки;
Особисті фактори ризику: вік на момент травмувальних подій, наявність травмувальних і психічних розладів у попередні періоди життя людини.

Базова симптоматика ПТСР окремими рангом виділяє так звані флешбеки — періодичні нав'язливі спогади і сни про травматичну подію, яких неможливо уникнути. Ці спогади викликають страждання і змушують переживати травму знову і знову, створюючи відчуття безпосередньої загрози.

Тригери — асоціації з пережитою травмою при зустрічі з певними людьми, подіями, звуками або життєвими ситуаціями. Люди, які страждають від ПТСР, намагаються уникати цих тригерів і обговорення, пов'язаного з ними.

Також ПТСР може заявляти про себе таким проявами:

невпевненість через страх, і як наслідок - відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;
надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь;
почуття провини, сорому або самозвинувачення;  зловживання алкоголем або наркотиками;
почуття недовіри та зради, а також "несправедливості долі";  депресія і відчуття глухого кута;
суїцидальні думки і настрої;
відчуття відчуженості і забвення;
фізичні болі незрозомілої природи;
поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння;
здригання під час вибухів, дзвінків, оплесків та інших різких або гучних звуків;
сильні реакції на несподівані дотики або зорові подразники;
нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми. Амнезія — можливість частково або повністю забути травматичну подію і втратити спогади про період, коли вона сталася;
відчуття, що людині "не судилося" знайти роботу, створити сім'ю, мати друзів тощо;
відсутність відчуття безпеки — людина не відчуває себе захищеною ніде, навіть вдома;
фобії — неправдоподібні страхи, які зазвичай пов'язані з причиною стресу.

Виявлення посттравматичного стресового розладу навіть за симптомами - це складний процес, що вимагає участі досвідченого спеціаліста, такого як нейропсихолог, психіатр або клінічний психолог (необхідно мати медичну кваліфікацію, оскільки звичайний психолог може виявитися недостатньо підготовленим).

При встановленні діагнозу виділяються основні критерії, всі з яких повинні проявитися, а їх доповнюють додаткові, з яких має бути зафіксовано принаймні два. Основні критерії включають у себе саме подію травми, здатну викликати сильний стрес, а також постійні спогади про неї, кошмари та уникнення тригерів, пов'язаних з травмою.

Для визначення цих критеріїв спеціаліст проводить ретельну співбесіду, розпитуючи пацієнта та його близьких про подію травми, симптоми та супутні проблеми. Незважаючи на те, що такі розмови можуть стати додатковим джерелом стресу для пацієнта, вони є необхідною частиною процесу діагностики. Також враховуються попередні психологічні проблеми пацієнта та його сімейний анамнез. На основі зібраної інформації лікар ставить діагноз та визначає можливі зміни стану пацієнта у майбутньому, ризик пагубної поведінки та необхідність психіатричної допомоги.

Для більш точної діагностики та виключення інших психічних розладів, спричинених, наприклад, ушкодженням головного мозку або гормональними порушеннями, можуть бути призначені додаткові фізичні, інструментальні та лабораторні дослідження.

ПТСР У ДІТЕЙ

Посттравматичний стресовий розлад у дітей не відрізняється симптоматикою від ПТСР у дорослих, але має особливості свого виразу та прояву, про які знають у тому числі дитячи психологи. Дитячий ПТСР може проявлятися через різні способи, такі як більша вразливість емоційного розвитку та вираження симптомів через гру, малювання тощо. Діти можуть мати недосконалу мовну або когнітивну здатність висловлювати свої почуття, тому вони можуть виявляти свою тривогу через зміни у поведінці, сні чи навчальних досягненнях, на що слід звертати увагу!

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ПТСР: ПОМІЧАЄМО ТА ДІЄМО ХОЛОДНОКРОВНО

Ігнорувати поставлений діагноз ПТСР не слід. З плином часу проблема може посилитися і призвести до незворотних ускладнень. Корекції піддаються тільки гострі розлади, а от після переходу в хронічну форму терапія ПТСР ускладняється, спостерігається патологічна зміна особистості. У людини проявляються виражені нарцисичні властивості, не виключений розвиток алкоголізму і наркоманії. У сукупності перераховані чинники є несприятливими ознаками, тому погіршують прогноз на відновлення.

Працюючі з пацієнтами з ПТСР, наші фахівці виділяють серед вищенаведених декілька найпоширеніших симптомів, які суттєво ускладнюють життя людей з ПТСР і їх оточенню, а тому саме на ці симптоми варто звертати увагу і працювати з ними першостепенно.

1. Переслідування жахіттями

Симптом старий як світ. Ознаки посттравматичного стресового розладу – це перш за все болісні спогади про травматичну подію, які постійно повертаються в думках. Це часто супроводжується відчуттям заціпеніння та емоційної загальмованості. Люди, які пережили сильну травму, можуть буквально переживати її знову і знову, не в змозі самостійно позбутися цього болісного спогаду. Крім того, добиває апатія, відчуття безвиході, а також активне уникнення всього, що може нагадати про травму. Симптоми включають тривогу, депресію, порушення сну, і часто ці стани переплітаються один з одним, що й виливається окрім емоційного переживання травми і у нічні жахіття. Порушення сну при ПТСР включають і безсонню, і лунатизм, і часті розмови у вісні, і галюцинації при засипанні або пробудженні.

2. Нав’язливе почуття провини

Нерідке почуття провини в тих, хто пережив травму, і в тих, хто був побічно пов'язаний із нею (наприклад, працівників поліції, медичних працівників, тих же військових, тощо), що також є причиною нічних жахів. Врешті решт такі стани призводять до того, що людина може вдатися до наркотиків або навіть мати думки про самогубство.

3. Депресивні настрої / емоційна нестабільність

Життя, здається, зупиняється, і незалежно від особистості та колишнього способу життя, травма може радикально змінити постраждалих. Зміни в поведінці при ПТСР перш за все виражені у емоційній відстороненості, втраті інтересу навіть до раніше найулюбленіших занять і відчуження від близьких людей. Таким чином ПТСР зачіпає всі сфери життя: люди більше не можуть зосереджуватися на роботі, соціальні зв'язки зникають, розваги перестають приносити задоволення, і всі плани на майбутнє здаються неважливими, як це відбувається при депресивних станах.

Важливо розуміти, що ПТСР не є проявом слабкості, а є природною реакцією на важкий емоційний досвід. Важливо дати своєму тілу і розуму час та підтримку, щоб впоратися з пережитою подією.

Ускладнення посттравматичного синдрому

Симптоми ПТСР, особливо при відсутності своєчасної та адекватної допомоги, часто призводять до психічних, соціальних та поведінкових ускладнень. Це можуть бути: депресія, генералізований тривожний розлад, панічні напади, залежності внаслідок зловживання алкоголем та іншими способами забуття, суїцидальна поведінка, соціальна самоізоляція, агресивність.

КОМУ ЗАГРОЖУЄ ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС? (спойлер – не всім)

За даними статистики, ймовірність зіткнення з подіями, які можуть викликати потенційний травматичний стрес, складає 60% випадків звичайного життя… Так, ніхто не любить і не розуміє таких вражаючих статистик, але життя у сучасному світі тільки кожного дня підтверджує високі ризики високостресових подій. А в умовах обстрілів та бомбардувань населених пунктів України, така ймовірність різко зростає, а учасники бойових дій опиняються під цим негативним впливом у 100% випадків.

Але важливо і відзначити, що не обов’язково кожна травматична подія призводить до розвитку посттравматичного стресового розладу. У більшості випадків, людська психіка справляється з навантаженням, і людина переживає подію, поступово подолавши її вплив. Згідно проведеним дослідженням, посттравматичний розлад розвивається лише у 13–50% людей, що потрапили в складну ситуацію. При цьому жінки мають у два рази більший шанс на розвиток травматичного стресу, порівняно з чоловіками. Ключовими факторами, які впливають на ймовірність розвитку цієї патології, є повторюваність, різноманітність і тривалість важких для психіки подій, а також наявність відповідної психологічної підготовки, яка сприяє зниженню або збільшенню цієї ймовірності.

Механізми розвитку цього розладу є таким, що у випадку зіткнення з травматичною подією психіка людини піддається значним навантаженням і потребує великих ресурсів для осмислення ситуації та подолання стресу. І якщо психіка не впорається з цими завданнями звичайними ресурсами організму, тоді і виникає посттравматичний стресовий розлад. Ще більш руйнівним цей стан стає при відсутності підтримки з боку оточуючих, мінімізації значущості травмуючої події, а також особистісна психологічна неспроможність, незрілість або нестабільність. Крім того, повторні травматичні події (навіть якщо вони вже у результаті ураження психіки є уявним), низький рівень соціальної і економічної захищеності, а також зменшена стресостійкість роблять впорядкування психіки з цим розладом ще більш складним.

ЛІКУВАННЯ ПТСР: 100% ЕФЕКТИВНІСТЬ І БАГАТО ЗУСИЛЬ

Ніхто не приховує, що лікування ПТСР – це тривалий і складний процес, що вимагає терпіння, розуміння оточення і втручання фахівців. За допомогою сучасної психотерапії та, іноді, ліків, можна досягти контролю над наслідками травматичних подій.

Зазвичай, процес лікування посттравматичного стресового розладу складається з трьох етапів:

Стабілізація;
Робота з травмою;
Повернення до нормального життя.

Під контролем фахівця з психічного здоров’я, ці етапи охоплюють практику зменшення тривожності, відновлення нормального сну і концентрації уваги, а також опрацювання спогадів та інтеграцію їх в насущну історію життя. Крім того, релаксація при ПТСР та правильно підібрані вправи і завдання для пацієнта системно допомагають у процесі лікування ПТСР.

Постановкою діагнозу ПТСР зазвичай займається лікар-психіатр, і робить це відповідно до критеріїв, викладених у Діагностичному і Статистичному Посібнику з психічних розладів, відомому як DSM-5.

Тестування на наявність ПТСР, що проводиться з самим постраждалим, не завжди забезпечує точні результати, оскільки деякі симптоми можуть бути приховані. Часто лікар рекомендує додаткові консультації за участю близьких родичів або друзів, що дає змогу точніше визначити діагноз і виключити можливі схожі психічні розлади.

В цілому, посттравматичний стресовий розлад потребує комплексного лікування. Одним із найефективніших методів вважається когнітивно-поведінкова терапія у поєднанні з гіпнотерапією. У деяких випадках психотерапія доповнюється прийомом медикаментів. Так, при лікуванні ПТСР часто використовують препарати, такі як блокатори, антидепресанти, транквілізатори та нейролептики.

Під час проведення психотерапії, особливу увагу приділяють травматичному досвіду, причому фокус спрямований на теперішній час, а не на минулі події. Цей процес має здійснюватися особою з відповідною кваліфікацією та ліцензією. Зазвичай сеанси психотерапії проводяться щотижня з одним фахівцем і загальною тривалістю від 8 до 12 тижнів. Кожний сеанс триває приблизно від 1 до 1,5 годин. Такі сеанси психотерапії сприяють правильному сприйняттю та здоровому згадуванню подій, а також забезпечують можливість розмови про власний досвід та відчуття безпеки.

Лікування ПТСР медикаментами – підхід менш популярний, але у деяких випадках – єдиний дієвий. Медикаментозна терапія ПТСР, включаючи антидепресанти, може застосовуватися для боротьби з тривожними та депресивними симптомами, поліпшення настрою та загального психологічного стану. До дозування та режиму прийому препаратів слід відноситися вкрай серйозно і тільки після точно встановленого діагнозу, який не викликає сумнівів у лікаря. Медичні препарати при ПТСР призначаються на основі головних симптомів, наявності ускладнень, а також рівня мотивації та реакції пацієнта на лікування. У лікувальний курс можуть входити снодійні засоби, трициклічні антидепресанти, а також природні заспокійливі препарати, розслабляючі трав'яні збори і препарати на основі валеріани.

Психотерапевтична допомога при ПТСР спрямована на повернення так званої «точки збірки» людини до подій, які спричинили психотравму. Психотерапевти це роблять свідомо для того, щоб пацієнт знову пережив свої емоції, проаналізував свої психологічні та поведінкові шаблони, позбавився від відчуття провини, сорому і страху, повернувся до реальності та розробив нову модель власної поведінки. Це допомагає пацієнту свідомо аналізувати минулі травматичні події, виявляти та переглядати спотворення їх сприйняття, а також коригувати поведінкові реакції через формування нових установок та переконань.

Наші психотерапевти проводить індивідуальні сесії та групові заняття, і у процесі лікування використовують різні методи, у тому числі такі як когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-терапія, гіпноз за методом Мільтона Еріксона, психоаналіз, мистецтво-терапія та інші види терапій, які зарекомендували себе у світовій практиці я к ефективні. Групова терапія ПТСР також може бути ефективною, оскільки в ній пацієнти можуть обговорювати свої переживання з тими, хто пройшов подібні ситуації.

Пацієнтів також навчають методам релаксації, таким як аутотренінг, дихальна гімнастика та вправи з вивільнення м'язового напруги.

Загальнозміцнюючі методи лікування ПТСР можуть включати в себе методи релаксації, таким як аутотренінг, дихальна гімнастика та вправи з вивільнення м'язового напруги, а також сеанси розслаблюючого масажу, плавання у басейні, заняття у тренажерному залі, а також прийом полівітамінних комплексів. Вкрай важливо на фоні такої психотерапії оточити пацієнта потрібною увагою зі сторони дійсно близьких йому людей, і про це наші фахівці завжди намагаються говорити близьким людини з ПТСР.

Один з дієвих методів терапії, на якому завжди наполягають наші фахівці – це встановлення здорового сну, що відіграє архіважливу роль у процесі відновлення організму. Це досягається у тому числі за допомогою створення ритуалів перед сном та усунення факторів, які перешкоджають засипанню. Справедливості заради варто сказати, що у деяких окремих випадках ПТСР з депресивними наслідками, окремими фахівцями може бути рекомендовано пацієнту і так звана депривація сну. Але це окрема велика тема, яка розглядається експертами як ефективна лише при конкретних і/або нестандартних випадках розладів.

Що ще допоможе при ПТСР? Фізична активність! Включаючи заняття спортом, адже це по-перше може допомогти пацієнту відволіктися від негативних думок, а по-друге, відновити самооцінку та почуття контролю над власним організмом.

Підтримка близьких відіграє значну і навіть вирішальну роль у процесі одужання. Створення комфортної атмосфери та уникнення залишення пацієнта на самоті сприяє його психологічному благополуччю.

Важливо зауважити, що застосування лікарських засобів слід проводити під наглядом лікаря та при необхідності дотримуватися поступового припинення прийому, щоб уникнути рецидиву симптомів.

Якщо у Вас або у Ваших близьких є ознаки ПТСР, важливо звернутися до кваліфікованого спеціаліста без зволікання! На нашому порталі є цілий розділ неврології, де Ви можете підібрати для себе фахівця і отримати професійну допомогу від спеціалістів, які спеціалізується на лікуванні ПТСР та інших емоційних розладів. Тут гарантовані широкий досвід та уважне, професійне ставлення, забезпечуючи комфортне та ефективне лікування за строгим дотриманням конфіденційності.

ВПЛИВ ПТСР НА ОСОБИСТІСТЬ

Вплив посттравматичного стресового розладу (ПТСР) на життя людини та її близьких – незаперечний. Ми ж тут говоримо про важливість подолання цього впливу у моменти, коли особистість опиняється в хвильовому стані, який неминуче відображається на взіємодії з навколишнім світом.

Одним із основних наслідків ПТСР, з яким доводиться працювати і психотерапевтам, і пацієнту і його оточенню – це відчуження від родини та друзів, ускладнення у спілкуванні та соціальна ізоляція людини з ПТСР. Практика показує, що це досить часто призводить до формування залежностей, оскільки потерпілий прагне забутися та отримати якесь полегшення. Ось таке "полегшення" людина з ПТСР і знаходить в алкоголі/наркотиках, який тимчасово згладжує гострі емоції, але при цьому завдає шкоди загальному здоров'ю та міжособистісним відносинам, і «на виході» з’являється ще більший букет наслідків ПТСР…

Соціальні наслідки ПТСР можуть проявлятися у проблемах на роботі та в особистих стосунках, що значно погіршує якість життя та психологічний стан. Люди з ПТСР часто відчувають складнощі у підтримці здорових міжособистісних зв'язків та професійній діяльності, що робить важливим забезпечення їм відповідної підтримки та допомоги.

ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ПТСР – ВІД КРАЩИХ ПСИХОТЕРАПЕВТІВ УКРАЇНИ!

Події, які зараз розвиваються в Україні можуть вплинути на виникнення ПТСР як безпосередньо, так і опосередковано. Тобто людина може бути як безпосередньо піддана серйозній травмі або загрозі смерті, або ж стати свідком подібних подій, почути про них від близьких чи взяти участь у ліквідації їхніх наслідків. Таким чином потерпілий може пережити одну травму або безліч травм, що накладає свій відбиток на подальше лікування посттравматичних стресових розладів.

Важкі події, які можуть викликати ПТСР, часто супроводжуються почуттям страху, безпорадності або жаху і з цим важливо боротися вже на етапі психологічної профілактики, яка в наших умовах є вкрай актуальною і за якою Ви можете звернутися як до загальної інформації в інтернеті, так і до компетентних та вузькопрофільних фахівців.

Від психотерапевтів, а ще частіше у інтернеті, можна почути версію, що хронічний ПТСР не зникає повністю і це чи не діагноз на все життя, з яким можна лише примиритися та згладити його симптоми. Але поспішимо посперечатися з цією думкою, хоча і небезпідставною. По-перше, достовірно встановлено, що хронічний ПТСР може ставати з часом менш вираженим і інтенсивним навіть без спеціального лікування. По-друге, людська психіка – настільки ж суб’єктивна, на скільки і об’єктивна, а точніше - індивідуальна. А ще людська психіка є такою, що може прилаштовуватися навіть до найнестандартніших обставин життя і такими же нестандартними методами виходити зі стресових ситуацій, у тому числі ПТСР. Проте, дійсно, людина з посттравматичним стресовим розладом у хронічному стані може бути серйозно обмежена у функціонування в суспільстві, на роботі, в особистих стосунках, тощо.

КЛЮЧ ДО ВИЖИВАННЯ – У САМООБСЛУГОВУВАННІ?

Під час і після кризи самообслуговування проблеми відіграє вирішальну роль, тому що цей підхід працює одразу на декількох ментальних та фізичних рівнях. Цей процес має беззаперечні плюси та включає в себе кілька ключових компонентів:

Турбота про особисту безпеку. Після травматичної події почуття безпеки стає фундаментальним. Люди краще переносять стрес, коли вони впевнені у своїй безпеці і безпеці своїх близьких. Тому навіть просто займатися процесом влаштування власної безпеки – це вже позитивний рух. Однак, забезпечити повну безпеку може бути дійсно складно в ситуаціях тривалої кризи, як-от насильство в сім'ї або війна з постійним нагадуванням про себе. У таких випадках важливо звертатися по допомогу як до близьких людей і друзів, які здатні допомогти у цьому питанні, або ж до експертів, щоб отримати рекомендації щодо гарантування безпеки себе і своєї сім'ї.

Підтримка фізичного здоров'я. Не тільки, тому ще це корисно і все таке. А тому що травматично-кризовий досвід часто негативно позначається на фізичному стані людини, як у моменті, так і на великих дистанціях. Тому підтримка здорового режиму харчування, сну і фізичних вправ допомагає впоратися як з наслідками похитнувшогося фізичного здоров’я, так і з ризиком розвитку багатьох психосоматичних захворювань.

Зосередженість та сконцентрованість. Вміння зосереджуватися – завжди важливе і доречне для зменшення стресу, гніву та смутку, які часто супроводжують людей з ПТСР. Таким чином, навіть просте створення і підтримання звичайного розкладу дня може допомогти зберегти стабільність і впевненість у майбутньому, щоб мати змогу зосереджуватися на пріоритетних задачах.

САМОПСИХОТЕРАПІЯ ПРИ ПТСР ІСНУЄ?

Правильно відповісти на це питання неможливо, але припустимо, що людям, які здатні самі на психоаналіз та психотерапію, зазвичай не ставлять діагноз ПТСР. А якщо вже такий діагноз поставлений, то шлях до зцілення починається саме з психотерапії і це є основним методом лікування ПТСР.

Важливо довідатися про природу цього розладу, оскільки симптоми можуть бути заплутаними і незрозумілими. Вибір психолога, який виявляє теплоту і розуміння, також відіграє важливу роль у процесі зцілення, тому що щирі емпатія і підтримка допомагають пацієнтам подолати почуття сорому й уникнення, характерне для ПТСР.

Ну і на завершення, важливо пам'ятати, що кожна людина унікальна, і підхід до лікування має бути індивідуалізованим, що цілком дозволяє зробити сучасні школи психопрактик. І тільки через поєднання самообслуговування проблеми і психотерапії можна досягти повного відновлення після травми.

НАЙПОШИРИНІШІ МЕТОДИ ПСИХОТЕРАПІЇ ПРИ ПТСР: КЛАСИКА ЗАВЖДИ СПРАЦЬОВУЄ?

Експозиційна терапія при ПТСР. У цьому випадку психотерапевт надає можливість постраждалому уявити себе в ситуаціях, пов'язаних із попередньою травмою, з метою переосмислення і подолання травматичних спогадів. Наприклад, потерпілому може бути запропоновано уявити відвідування парку, де стався напад; місця, де трапилася аварія; вулиці, де був обстріл і т.д. Важливо, щоб люди, які проходять цю форму терапії, почувалися підтриманими, а процес експозиції відбувався у відповідному темпі з огляду на інтенсивну тривожність, пов'язану з травматичними спогадами. І це пряма компетенція фахівця, який взявся лікувати пацієнта таким методом. І оскільки люди, які зіткнулися з психотравмою, можуть бути особливо чутливі до можливості повторної травми, важливо проводити терапію з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, уникаючи надто швидкого темпу.

Крім того, діагностична психотерапія при ПТСР може допомогти постраждалим повернутися до щасливішого життя, сфокусувавшись на відновленні порушених стосунків, спричинених ПТСР. Підтримувальні та психодинамічні форми психотерапії також можуть бути ефективними, але важливо, щоб вони доповнювали, а не заміщали експозиційну терапію.

Десенсибілізація і переробка рухом очей – це метод лікування, що включає слідування за рухомим пальцем терапевта під час спогадів про травму. Хоча деякі дослідники вважають, що сам процес очних рухів сприяє десенсибілізації, цей метод, імовірно, ефективний здебільшого завдяки точковому опрацюванню травматичних чинників, а не за рахунок рухів очей.

Лікарська терапія часто використовується у випадках, коли ПТСР супроводжується іншими психічними розладами. Наприклад, якщо у пацієнта одночасно з ПТСР є великий депресивний розлад, часто призначають антидепресанти. Антидепресанти також можуть бути ефективними для лікування ПТСР навіть без супутнього депресивного розладу, особливо селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Крім того, різні інші лікарські препарати при ПТСР можуть бути використані для впливу на настрій, думки та поведінку, пов'язані з розладом. Наприклад, у разі безсоння можуть бути призначені седативні препарати, такі як оланзапін і кветіапін. Празозин може бути ефективним у разі кошмарів, хоча зазвичай його використовують для лікування підвищеного артеріального тиску.

Підсумовуючи цю актуальну проблему, зробимо позитивний акцент на тому, що за 80 років психологи та психотерапевти навчилися повністю виліковувати ПТСР! Різняться тільки методи, терміни та фахівці.

ПИТАННЯ - ВІДПОВІДЬ

Скільки часу лікується ПТСР? – Лікування ПТСР може тривати від 6 тижнів, до 7 місяців.
Що можна зробити самостійно при ПТСР? – Визнати проблему, зрозуміти причину і дійти висновку, що це не світ став ворожим до Вас, світ завжди був таким. Змінилася Ваша психіка, і вона потребує втручання та кореляції.
Як можна зменшити симптоми ПТСР? – Вивчить хоча б одну з дихальних практик. Ці методи допомагали людям тисячі років тому, допомагають і сьогодні.